Західні оглядачі спробували проаналізувати, що означали заяви російського лідера, на яке головне питання він так і не відповів та що чекає Російську Федерацію після Путіна.

Читайте також: Прес-конференція Путіна: головні цитати про Україну і не тільки

Так, The New York Times зауважує, що сама формула "великої прес-конференції" президента РФ "настільки зносилася, що її іноді порівнюють із фільмом "День бабака", в якому герой багаторазово переживає один і той же момент".

Сам же "марафон" розпочався із питання, чому Путін вирішив переобиратися в березні 2018 року та продовжився питаннями про вплив Росії на вибори у США, КНДР, Олімпіаду-2018 та Смоленську катастрофу.

Кілька російських журналістів із незалежних ЗМІ змогли поставити серйозні питання про відсутність політичної конкуренції і верховенства закону в РФ, а також урядове кумівство. Путін, зрозуміло, від них ухилився,
– відзначає видання.

Як зазначають журналісти американської газети, "іноді він (Путін – "24") визнавав, що проблеми є, але незмінно покладав провину на когось ззовні".

Московський кореспондент Die Welt Павло Локшин нагадує, що під час прес-конференції глава Кремля пройшовся і по добре знайомих пунктах своєї зовнішньої політики, зокрема, що російських військових в Україні немає, росіяни й українці – єдиний народ, допінговий скандал – спроба натиснути на Росію напередодні президентських виборів, а звинувачення на адресу Кремля щодо втручання у президентські вибори в США – не більше ніж вигадки.


Войовничий "миротворець" Путін учергове запевнив, що росіяни й українці – єдиний народ, а військ РФ на території Донбасу немає

Але подібні заяви зовсім не означають, що Путін змінює курс на користь політики розрядки щодо Заходу, застерігає автор публікації.

Навпаки, як тільки главу Кремля переоберуть, він може ще більше загострити конфронтацію із Заходом, припускає Локшин. Саме тому вибори в березні слід розглядати в першу чергу як плебісцит на підтримку системи Путіна, і зараз для нього головне – забезпечити собі вагому явку під час волевиявлення в РФ, яка складе не менше 70%, йдеться у статті.

Читайте також: Путін і Україна – на східному фронті без змін

"Не дивно, що нинішня прес-конференція російського президента пройшла під знаком внутрішньої політики. Реальні доходи росіян скорочуються четвертий рік поспіль, 22 млн зі 144 млн людей живуть за межею бідності. (...) Кремлівський автократ постає в ролі популіста, для якого вищим пріоритетом (...) є інтереси його народу – схоже, для гарантії легітимності влади йому вже не вистачає тих "патріотичних ресурсів", які принесла анексія Криму", – робить висновок журналіст.

Тим часом видання Frankfurter Rundschau вважає, що глава РФ впорався зі своєю щорічною конференцією "блискуче", тому що критики майже не було.

"Як і щороку в грудні, російський медійний народ схилявся перед своїм царем. А той показував себе великодушним, обіцяючи більше місць у дитячих садках, пільги для пенсіонерів, підвищення витрат на охорону здоров'я", – іронізує автор статті.

У коментарі для німецької газети російський політолог Олексій Мухін заявив, що "це була справжня передвиборча прес-конференція", одну частину якої Путін присвятив майбутнім виборам, а іншу – вирішенню "конкретних проблем конкретних людей".

Як Дід Мороз. Він (Путін – "24") виступав настільки впевнено, що всі інші кандидати вже зараз здаються недоречними,
– закцентував експерт.

Однак глава Кремля так і не відповів на найважливіше наразі питання для Росії: що буде після Путіна? Адже, після майже 18 років при владі, він не "виплекав" очевидного наступника і не створив надійний механізм передачі влади, констатує у своєму огляді для The Christian Science Monitor Фред Веєр.

Читайте також: Як змінювалися відповіді Путіна про російські війська на Донбасі з початку війни: відео

На думку Бориса Кагарлицького, директора московського Інституту глобалізації та соціальних рухів, чинна модель російської держави цілком і повністю зосереджена на Путіні і не зможе вижити без нього.

Путін залишається не тому, що хоче, а тому, що його неможливо замінити, не підірвавши систему,
– розмірковує аналітик.

Ймовірно, у Путіна є якийсь план, вважають експерти, але він необов'язково має на увазі передачу його стовідсоткової президентської влади комусь іншому, припускає Веєр.

За твердженням експерта Вищої школи економіки Миколи Петрова, не виключено, що Путіну запропонують довічне президентство, яке передбачає те, що лідер залишається на своєму місці, але повноваження передаються парламенту або спеціальному органу, який буде створений подібно до того, як це було у випадку із президентом Казахстану Нурсултаном Назарбаєвим у 1991 році, веде далі журналіст.

Читайте також: На старті: як Путін перемагатиме Путіна?

А заступник директора Центру політичних технологій Олексій Макаркін вважає, що Путін недарма вирішив балотуватися в якості незалежного кандидата. Цей крок глави Кремля демонструє, що він більше не хоче опиратися на "Єдину Росію". Можливо, під час свого наступного президентського терміну Путін сфокусується на "створенні нової системи влади в Росії", припускає російський політолог.


Російські політологи не виключають і варіант "довічного президентства Путіна". Колаж: Пятая Колонка

Питанням про те, що з Росією станеться після Путіна та чи залишиться вона стабільною державою, задається і кореспондент Sueddeutsche Zeitung Юліан Ханс.

Президент РФ відсторонюється від своєї "Єдиної Росії", тому що репутацію партії як "збіговиська корумпованих придворних підлабузників" вже не врятувати, зауважує журналіст.

Це ж стосується інститутів державного управління, які "лежать у руїнах: ні парламент, ні уряд, ні влада на місцях не мають свого слова і, як демонструють опитування, зневажені народом. Це наділяє президента ще більшою владою", зазначається у статті.

Таким чином, після березневих виборів Путін стане могутнішим, що, однак, не піде на користь його країні, робить висновок Ханс.

Читайте також: Путін – бабай та інші "кхе-кхе": найцікавіше із соцмереж на прес-конференцію президента Росії