Про це священнослужитель розповів у коментарі "Громадському радіо".
Читайте також: Дорога українців до Бога пролягає не через Москву, – Порошенко
Як підкреслюється у матеріалі, до війни він служив у єдиному в місті соборі Української православної церкви Київського патріархату нині окупованого Луганська. Але 11 травня 2014 року, в день так званого референдуму, бойовики прийшли до храму, оголосили, що його закрито, а священикам погрожували розстрілом. Відтак, отець Анатолій наказав всім виїхати з міста, а у червні 2014 року Володимир повернувся до рідного Старобільська.
"Перше, що я зробив, коли сюди приїхав, я запитав, чи є тут частини патріотів. Мені порадили батальйон "Айдар". І в 2014 році я опікувався саме батальйоном "Айдар", – зауважив він.
Як зазначає капелан, у 2014 році до нього звернулося багато тих, хто взагалі ніколи не цікавився церквою, релігією та вважав себе атеїстом.
"До того ходили сміялися з мене, не розуміючи, що я казав. Потім прибігали, вибачалися, просили і хрестик, і іконки, тому що їхня свідомість, їхнє бачення цього змінилося", – додає іерей.
За словами священника, у батальйоні були різні люди та траплялися різні випадки.
Читайте також: У церкві Києва роздають календарі із закликом до служби російському імператору: фотодоказ
Не всі бійці мали військову підготовку та були готовими до бойових дій. У кризових ситуаціях могли поводитися непередбачувано та проявляли агресію. Різне було…Найскладніше, коли приставляли автомат мені до грудей. До прикладу, одного разу, у 2014-му, боєць наставив на мене зброю. Я тоді притулився до дула автомата та сказав: "Стріляй, ти знаєш, що з тобою зроблять, ти знаєш, хто я", а він сказав: "Вибачте, будь ласка" та опустив зброю,
– пригадує Володимир Безпалий.