Було дуже страшно, – провізорка розповіла про роботу аптек у Києві під час війни

Проблеми перших тижнів – ускладнене розвезення, ажіотаж, неможливість вивозити препарати зі складів на лінії фронту – вже вдалось більш-менш вирішити. Однак київські аптеки досі продовжують працювати у посиленому режимі. Про те, як змінилась робота провізорів – дізнавався сайт 24 каналу.

Зверніть увагу Ніколи не звикнемо бути жорстокими, – "Валькірія" Києва відверто про війну, росіян і страхи

Сайт 24 каналу продовжує серію публікацій про людей, яких війна змусила відмовитись від звичного життя. Кожен з них переконаний, що робить замало. Але вони роблять все, що можуть заради наближення перемоги та підтримки тих, хто поруч.

Війна змінила плани

Провізорка Лідія Тарнавська думала, що ніколи не повернеться в аптеку.

Коли локдаун зупинив світ на початку пандемії коронавірусу, Лідія звільнилась з аптеки. Через нечесну поведінку роботодавця хотіла покинути цю справу назавжди. Попри те, що робота була сімейною справою – мама дівчини також провізорка. Лідія навіть два роки відпрацювала за контрактом в Англії.

Але початок повномасштабної війни повернув її до аптеки. Коли вона відійшла від жаху перших днів, поїхала допомагати мамі. І залишилась там працювати.

Спершу поїхала допомагати мамі, практично одразу мене взяли на роботу. Ми вийшли на роботу 28-го – раніше просто фізично не виходило доїхати до аптеки, ні керівництву, щоб її відкрити, ні нам,
– розповіла дівчина.

Лідія Тарнавська через війну повернулася працювати в аптеку / З архіву Лідії Тарнавської

Важливо Товари першої необхідності є, – Поворозник розповів про ситуацію у Києві

Про роботу в аптеці

Від початку березня, коли місто оговталось від шоку початку війни, аптека повернулася до повноцінної роботи: з понеділка по п'ятницю із 9 до 16 приймають покупців. Решту часу – допомагають збирати препарати для захисників та лікарень.

Перші тижні було дуже страшно. Особливо – об'їжджати блокпости. Хотілося швидше сховатися. Я взагалі за цей час помітила, що мені страшно перебувати на вулиці – паніка починається, якщо я не в закритому місці, а на вулиці, де чекати можна чого завгодно. Заспокоюю себе думкою, що все буде Україна. Ми все одно переможемо. Я це знаю абсолютно точно, тому щоразу беру себе в руки та їду на роботу. Бо якщо аптека не відкриється, то люди не матимуть ліків і більшості стане ще гірше. А так не повинно бути,
– зауважила Лідія.

Вона зізналася, що працювати у центрі, особливо під час повітряних загроз, дуже страшно – там постійно чутно і вибухи, і роботу ППО. Від цього нервували всі: і покупці, і працівники аптеки. Але роботу все ж не зупиняли.

На сирени чи бабахи люди реагують, здається, вже спокійно. Не знаю, як поза аптекою, але скільки разів сирени в нас включалися – люди завжди продовжували стояти. Я злякалася тільки один раз, коли біля нас щось вибухнуло, затремтіли вікна і підлога. Я тоді злякалася дуже. На 10 хвилин пішла у підвал. Заспокоїлася та повернулася до зали працювати,
– розповіла Лідія.

Через величезні черги на роботу працівники аптеки приходять задовго до відкриття – аби навести порядок у залі та переконатись, що все стоїть на своїх місцях.

Провізорка Лідія Тарнавська, попри страх війни, не готова залишити аптеку / Фото з архіву Тарнавської

До теми Окупанти обікрали аптеку на Херсонщині

Люди за пів години до відкриття аптеки вже стоять із написаними списками того, що їм потрібне. Наш водій збирає списки та роздає нам. На касі з покупцями у нас працюють лише двоє – інші збирають ліки для волонтерів, збирають медикаменти на лікарні та Охматдит. Ми вивчаємо списки, якщо чогось немає у наявності – намагаємося підібрати аналог. Ось ми перші десять зібрали, дівчатка на касі пробили – і далі збираємо наступні. І так цілий день. Дуже літніх, поліцейських, ЗСУ завжди відпускаємо без черги, люди не проти,
– пояснила провізорка.

За її словами, так працювати легше, ніж коли покупці скупчуються в аптеці. Однак простояти у такій черзі можна доволі довго – списки великі, кожен покупець потребує консультації щодо аналогів препаратів, тож процедура походу в аптеку може займати багато часу.

Про попит на ліки

Лідія зауважила, що головна проблема у роботі медичних закладів – це логістика. Війна її порушила. Постачання лікарських препаратів до столичних аптек від початку бойових дій було ускладнене. Стихійний попит на окремі препарати у перші тижні війни проблему лише посилив.

Багато препаратів люди скуповували на хвилях паніки, це дуже загострювало дефіцит. У перший тиждень розгрібали кардіопрепарати й по 5 упаковок, і по 10. Коли в аптеку приїжджає обмежена кількість препаратів – що встигло доїхати, бо склади у нас розташовані в районі бойових дій та водіям важко прорватися, – у тебе стоїть черга з 200 осіб, всі упаковки продати в одні руки не можна. Тому почали вводити обмеження на продаж певних препаратів. Це як норми продуктів у супермаркетах. Якщо все віддати одній людині, ще десять на вулиці залишаться без важливого препарату,
– уточнила Лідія.

За її словами, це стосується астматиків, кардіогруп, гормонів. Люди від цього справді зараз дуже страждають. Найбільший попит на L-тироксини та еутирокси. 

При цьому вона наголосила, що жодних скандалів під час роботи в аптеці не бачила – усі один одного розуміють. Однак у людей за 50 років трапляється паніка – вони хвилюються, що потрібних медикаментів в аптеці не виявиться. 

"Мамочки переживають, бо іноді не вистачає сиропу від температури для дітей та дитячого харчування. Але ми все це поступово намагаємось привозити. Тож люди тримаються", – додала дівчина.

Актуально Окупанти вбили 6 медичних працівників, 20 – важко поранені

З неспецифічних препаратів, як розповіла провізорка, найбільший попит мають заспокійливі та знеболювальні. Тому аптеки завжди замовляють ці препарати у дуже великій кількості. Також актуальні серед запитів засоби для гігієни лежачих хворих та маленьких дітей.

Про страх війни

Дівчина визнала, що війна її лякає, але все ж кидати роботу в аптеці вона поки не готова.

Змалку говорила, що не зможу жити в якійсь країні, окрім України. Коли все це почалося, мама сказала, що мені треба їхати, а вона лишиться тут. Я запитала: "А в аптеці хто працюватиме? Хто допомагатиме?". Наприклад, там, де я живу, аптеки було закрито 2 тижні. Я знаю наш район, я там працювала, я знаю їхні потреби. Це й інсуліни, й інші життєво необхідні препарати. Написала у групі району, що із життєво важливими препаратами можу спробувати допомогти. І з того часу купую людям препарати, щовечора з пакетом роздаю біля під'їзду за списком,
– додала Лідія Тарнавська.

Також цікаво Румунія почала кампанію щодо прийому таблеток йоду у разі ядерної катастрофи

За словами дівчини, нині їй дуже страшно, однак без гострої потреби з України не поїде і чекатиме перемоги.

Дуже хочеться, щоб ми швидше перемогли. Єдине, я з перших днів сказала мамі, що я не зможу жити в країні, яку перетворять на Малоросію чи на якийсь регіон Росії. Думаю, у багатьох це так. Усі дуже об'єдналися, щоби дати відсіч,
– резюмувала київська провізорка.

Росіяни атакуватимуть з останніх сил – українців просять не ігнорувати тривоги: дивіться відео