На 28 році незалежності Україна отримала можливість формувати власну національну ідею. За цю непросту роботу взявся один з найкращих медіаменеджерів України – Володимир Бородянський.
Читайте також: Голобородько VS Зеленский: Чи відбудуться позитивні зміни в Україні завдяки новим реформам
Він стояв за успіхом трьох найбільших каналів країни: ICTV, СТБ і "Новий". Тепер на його плечах лежить ця непроста місія – зробити українську літературу, телебачення, кіно, спорт не просто успішними, а модними й популярними не лише в Україні, але й у всьому світі.
Хто такий Бородянський
Нові виклики
Ви взяли достатньо амбітну ціль – створення гуманітарної політики.
Перша візія – це відповідь на питання "навіщо". Коли ми визначаємось, навіщо нам потрібна гуманітарна політика, українська книга, театр, то ми починаємо розуміти, як і що треба робити. Ми повинні знайти бачення і рішення на якийсь проміжок часу.
Як ми зараз підходимо до цього питання? Ми формуємо нашу візію з горизонтом у 10 років. Потім наближаємо її на п’ять, після цього формується екшн-план того, що ми робитимемо у перше півріччя, друге, третє… Таким чином.
Тож, з одного боку у нас є горизонт, аби ми нічого не випустили. З іншого – потрібно зрозуміти, що зробити просто зараз. Тобто, ми знаходимо цей баланс. Візія – це про мрію, а стратегія – про те, як ми будемо цього досягати.
Можете описати те, як виглядає ваша мрія у фінальному розумінні?
Це повинна бути не моя, а наша мрія. Вона має бути настільки сильною, щоб нас об’єднувала. Про яку ми говоримо, розповідаємо у неформальних відносинах. Сама сила цієї матерії повинна бути досить потужною.
Володимир Бородянський
Як президент вас вмовив цим займатися?
У кожної людини є вибір. Ми можемо сидіти на кухні або у фейсбуці та писати, що всюди погано. Ми можемо змінити свою особисту поведінку, можемо зробити так, щоб поведінку змінила якась велика кількість людей, а можемо зробити так, щоб поведінку, правила і звичаї змінила вся країна.
І той виклик, який президент ставить перед собою – це змінити країну, аби через п’ять років ми жили в країні, яка викликає гордість. В нас багато чого виходить і багато не виходить. Я вважаю, що це виклик, відповідальність і можливість зробити такі зміни в країні.
Про суспільне мовлення
Давайте почнемо з того, а що ж не так?
Якщо на питання "навіщо" у нас немає відповіді, значить щось не так. Наприклад, навіщо існує суспільне мовлення? Це важливе питання. Україна витрачає на нього майже мільярд гривень на рік. Це просто сума. А тепер питання: чи отримують українці суспільну користі на мільярд гривень? Якщо є відповідь на це питання, то все добре і суспільство задоволене. Якщо немає, то, можливо, деякі елементи або цілі системи не працюють так, як повинні працювати. Я спілкуюся з різними людьми, але на ці прості питання не завжди отримую відповіді.
Держвавне фінансування сфери культури, телебачення. От ми говорили про "Суспільне", цей феномен взагалі повинен бути?
Якщо ми відповімо на питання "навіщо", ми зможемо дати відповідь на питання "повинно бути чи ні". Перше, що може робити суспільне телебачення в системі координат, як ви сказали, економічної залежності ЗМІ, – це бути високим стандартом журналістики, недосяжним для всіх інших. Щоб ті новини, ті інформаційні продукти, які робить "Суспільне", були на топі в країні з точки зору професійності, рівня дивлення, довіри. Але це буде стандарт. Це перше.
Друге – суспільне телебачення може виконувати роль (в світі воно і виконує таку роль) замовника продукції в країні, і через такі механізми зростають незалежні продакшени.
Читайте також: ДБР та СБУ прийшли з обшуками в офіс Суспільного
Третє. Наприклад, британський суспільний мовник розвиває мову. Тобто, в принципі, сьогодні навчатися англійської можна, не виходячи з дому. Якщо ви зайдете на бритнаський BBC Learning, ви отримаєте фантастичні, неймовірні можливості вивчати англійську мову, різного рівня.
Тобто якщо ми ставимо такі завдання перед собою – так, суспільний мовник повинен існувати.
Про кіно
Якщо говорити про державне фінансування фільмів, чи цей феномен знову ж таки потрібен?
Кіно, як і література та всі інші культурні складові, – це один з елементів ідентифікації нас самих. Кіно відображає або сьогодні, або вчора, або завтра – наш день, український день. Питання: ми хочемо бути українцями? Чи ми хочемо бути якоюсь іншою країною?.. Тому кіно необхідне. Є моменти, коли державі треба дати поштовх. Тобто те, що зараз кіно фінансується державою – це ін'єкція, яка повинна запустити ринок. Бо не один приватний власник його не запустить.
Читайте також: Український фільм "Атлантида" здобув перемогу на кінофестивалі у Венеції
І коли ринок запрацює, держава повинна відходити від цього або ставити інші завдання. Два останніх роки була зроблена ін'єкція, яка продовжила, прискорила запуск українського кіно.
Тепер розповім, куди можна рухатися далі. В Новій Зеландії знімалася картина "Володар перснів". Для зйомок фільму була побудована декорація на фермі звичайного новозеландського фермера, в якого 15-16 тисяч овець. Сьогодні – це місце, яке приймає на рік 500 тисяч туристів. За простим розрахунком, для того, щоби мандрувати Новою Зеландією, ви повинні витратити на людину приблизно 1 тисячу доларів – це мінімальна сума... 500 тисяч множимо на тисячу доларів і розуміємо, що економіка Нової Зеландії отримала приблизно 500 мільйонів доларів завдяки правильному використанню такого потужного елементу як кіно. Може не 500, може 300, але це великі кошти.
Є таке місце Брюгге. Я читав десь місяці два тому статтю мера Брюгге, який сказав, що у них стільки туристів, що вони вирішили обмежити туристичний потік, який приїжджає до них з лайнерів. Тому що вони не витрачають достатньо коштів як для їхньої економіки, а шуму-гаму – дуже багато. Зростання туризму в Брюгге почалося з фільму "Залягти на дно в Брюгге".
Тобто кіно може бути складовою економічного розвитку сектора. Кіно може і повинно дозволяти осмислювати те, що з нами відбувається. "Кіборги" – це кіно про осмислення того, що з нами відбувається. Його комерційний потенціал не обов'язково великий, але глядацький – так. Глядачі частіше дивляться в кіно комедії, менше дивляться драми. Це теж загальновідомий факт. Але такі фільми потрібні – фільми, які пояснюють сьогодення.
Володимир Бородянський та Антон Голобородько
Необхідні фільми, серіали, які пояснюють нашу історію. Тому що я вихований в радянській системі, в радянській школі. Багато фактів, які я знаю із радянських підручників з історії, є неправдивими. І ціле покоління виросло на цих фактах. І треба розказати правду, що насправді було. Це важливо. І це можливо теж через кіно.
Читайте також: У Києві презентували фільм про Стуса "Заборонений": чи вдалось відстояти сцену з Медведчуком
В мене були дискусія з керівником Інституту книги. Вона сказала, що в США колись було прийняте рішення якийсь час у фільмах використовувати книжку. Тобто книга стане супрововджувати фільми, щоб у населення штатів підняти інтерес до читання. Це фоново. Я розумію, що немає прямої залежності. Але це теж один з елементів зміни моделі поведінки. Тобто кіно є інструментом для того, щоб швидко, масиво доносити якийсь зміст.
Про мовні квоти
Мовне квотування потрібне?
Я завжди був... Я скажу так, я змінив свою точку зору. Не зараз, це не пов'язано зі зміною мого статусу. Я завжди був проти квотування як інструменту розвитку. Я завжди вважав, що квотування – це такий інструмент (навіть всередині у нас було дуже багато сперечань)... Але це працює. Я визнаю, що мовне квотування спрацювало в нашій країні. І так, я вважаю, що це на сьогодні виявилося ефективним механізмом розвитку української мови.
Читайте також: Чи спрацювали мовні квоти в Україні: пояснення представника Зеленського та журналіста
Є дуже яскравий приклад – закордонне кіно. Вже давно в кінотератрах воно має бути українською мовою. І сьогодні якість українського перекладу – неймовірна. Це окреме аудіолітературне мистецтво. Так як українці сьогодні працюють з перекладами кіно – це фантастична робота.
Це круто. Це спрацювало. Спрацювали квоти на радіо. Не тільки вони, це багатофакторна модель. Але все разом спрацювало на те, що сьогодні ми маємо більше виконавців, які звучать у просторі, ніж це було п'ять років тому.
Що каже закон про квоти?13 жовтня 2017 року набув чинності закон про мовні квоти на телебаченні, згідно з яким в загальному тижневому обсязі телемовлення загальнонаціональних каналів, передачі, фільми та новини українською мовою повинні становити не менше 75% загальної тривалості даних програм в кожному з проміжків часу між 7:00 і 18:00, а також між 18:00 і 22:00.
25 квітня Верховна Рада прийняла закон, який має забезпечити функціонування української мови як державної.
Нова влада, яка приходить, – це та, яка зможе об'єднати?
Я зроблю все, що від мене залежить, для того, щоб ми об'єднували. Це є однією з головних цілей президента. І ми будемо все робити. І для мене це червона лінія. Я буду активно протидіяти всьому, що роз'єднує.
Про інформаційну безпеку та російське мовлення
Було використано низку інструментів протягом останніх п'яти років – фактично, це заборони мовлення російських телеканалів, сайтів, соцмереж. Це правильні інструменти?
Один з.
Які ще можуть бути?
Ну, дивіться, в нас інструментів багато. Найяскравіший – в освіті – і це розвиток критичного мислення. Це інструмент, проти якого, я думаю, немає такого лома, який може його зламати. Але це час. І ми повинні цим займатися. Ми повинні критично осмислювати те, що з нами відбувається – тобто картинка світу в нас повинна бути ширша. Це велике завдання.
Один з інструментів – це культурний інструмент. Ми вже про нього говорили. Кіно, телебачення – це теж елементи інформаційної безпеки, врегулювання відношення суспільства до таких маніпуляцій як всі ті ботоферми і так далі.
Ви доволі багато подорожуєте. Чи є приклад країни, в якій сфера гуманітарної політики максимально наближена до того, яку б ви хотіли бачити?
Не знаю. Я дуже обережно ставлюся до копіпастів. Моделей є багато: є британська, є сінгаупрська модель, французька... Ми повинні враховувати контекст, в якому ми живемо, ми повинні враховувати український національний інтерес. Ми повинні будувати свою систему з врахуванням цих двох факторів. Є ще ресурси і таке інше, але це – основні.
Про кінцеву мету і допомогу суспільства
Яка межа для вас буде "я виконав поставлену перед собою мету"?
Ми повинні побудувати цю систему, щоб всі зрозуміли, навіщо ми створюємо культурні, спортивні і такі інші активності, дії. Якщо ми побудуємо таку систему, вона покаже перші позитивні зміни, ми розширимо георгафію. Ми – не тільки міністерство, а країна – змінимо якість цього продукту. Нам буде що вивозити і показувати за кордоном, в нас з'явиться культурна дипломатія.
Володимир Бородянський
Вже скільки років йде виробництво великого мультфільму "Мавка". Це буде наш український міф. На базі літературного твору вже створюється і скоро буде створена нова якість, яка буде не тільки українською, вона буде міжнародною. Те, що я бачив – це круто. Якщо зірки стануть правильним чином, якщо Film.Ua все доробить так, як потрібно, то це може бути нашою новою гордістю.
Нам необхідно почати об'єднуватися не тільки в момент, коли піднімається наш прапор і нашому спортсмену дають медаль, а пам'ятати про це всі чотири роки, коли вони готуються до Олімпіади. В нас такий дивний режим роботи: чотири роки щось там десь відбувається, потім отримали медалі, і потім чотири роки нічого не пам'ятаємо. Так неправильно. Це міфотворення? Чи просто з якихось причин люди, які стають гордістю нашої нації, пропадають на чотири роки? Це, м'яко кажучи, несправедливо.
Читайте також: Як медіа та українська музика допомогли вибороти незалежність для України
Зрозуміло, що на мені більше відповідальності, і ніхто її не відкидає. Але наявність з боку активної частини суспільства зворотнього зв'язку, підтримки і критики дуже збільшить наш коефіцієнт корисної дії.
Що таке програма "Голобородько"Голобородько про Голобородька. Це програма 24 каналу, де журналіст Антон Голобородько розповідає про те, що відбувається за стінами Банкової за нового президента, зокрема, – беручи інтерв'ю у найбільш наближених до президента осіб. І пояснює, чому не варто плутати Володимира Зеленського з його героєм Василем Голобородьком.