Йдеться про події червня та липня 1941 року: коли до західних регіонів України почали входити військові частини Німеччини, в'язниці були переповнені. Адже радянська влада проводила масові арешти та репресії з вересня 1939 року.

Тож під час наступу нацистів ув'язнених навіть не думали етапувати чи перевозити кудись у інше місце. Більшості інкримінували контрреволюційну діяльність: їх називали причетними до Організації Українських Націоналістів, шпигунами та диверсантами, незважаючи на реальний стан речей.



Без суду та слідства людей розстрілювали просто у камерах. Лише у тюрмах Львова знищили 4,140 в'язнів. Загалом же – по всій Західній Україні – на початку літа 1941 року розстріляли близько 24 тисяч людей.

Читай також: Як євреї виконували брудну роботу для німців