"Львів вітає розсіяно і збентежено. Ганьба офіційному невідзначенню! Але ганьба і відзначенню неофіційному, бо кияни сміються з такої мізерії. Львівська молоде, ви де?" – написала у Facebook львів'янка Андріана Біла.
За її словами, о 13-й годині у Львові навколо пам'ятника Шевченку зібралось близько 70-ти людей. Переважно молодь, проте були й люди старшого покоління. Патріоти тримали прапори, кілька разів співали гімн. Жодних урочистостей на офіційному рівні не відбулося…
Ми з'єднали свої руки. Я була серед львів'ян як своєрідний голос Києва (Андріана – студентка КНУ ім. Тараса Шевченка – Прим. авт.), тому Злука відбулася. Опісля вдалося порозмовляти із хлопцями-студентами університету Франка. Сказали, що затишшя сплановано на офіційному рівні, адже мало би бути бодай щось... Пересвідчилася у мертвотності ще зранку, коли проїжджала вулицями міста, дослухаючись до звуків нашого радіо. Теж тиша, лише поодиноко телефонували люди в студію, щоб пригадати сплячому Леву про річницю проголошення Української держави. У Львові вітряно і морозно. Леви позамерзали. Але сподіваюся, що наша свідомість ще не вимерла, – говорить Андріана Біла.
Вона вважає, що львів'янам, імовірно, так добре, що вирішили "забити" на все. І дивується, де ті, що приїхали зі Сходу.
"Сиджу у кав'ярні. Горлопанять поляки так, що ледь до неба не чути. Оце, думаю, сьогоденний голос Лемберга", – обурюється Біла.
У 1990-му відбулась найбільша символічна акція Злуки. Три мільйони українців взялись за руки й "живим" ланцюгом об'єднали Львів та Київ.
Що сьогодні робилося у столиці?
Півтори тисячі небайдужого люду зібралося о 8-й ранку на мосту Патона. Бо мали стійку громадянську позицію й живу пам'ять історичну. Організатором був Вадим Васильчук – голова громадської організації "Братство козацького бойового Звичаю "СПАС". Ні, він не платив людям за вихід на акцію. Добре проанонсував, і того досить. Дві колони рушило назустріч одна одній з синьою і жовтою стрічками. На середині мосту з'єднались і утворили національний стяг. Взялись за руки й не відчували, що є незнайомцями. Відчували один одного рідним. Розуміли, що свої серед своїх. Багато знайомились. Багато кричали національних гасел. Ще більше посміхались. І жінка на крутому джипі, що тицяла середній палець, геть не зіграла погоди. І, звісно, співали гімн.
Згодом відбулася акція у центрі Києва – активісти розгорнули вздовж Хрещатика національний прапор довжиною більше одного кілометра, що увійшов до Книги рекордів України!
Львів’яни, вам не соромно?
Читайте також: День Соборності України: від початку до сьогодні – без цього не було б українців