Поштовхом стало рішення ООН виділити євреям значну частини Палестини. Проти Ізраїлю виступили країни Арабської ліги, включаючи: Єгипет, Сирію, Ліван, Саудівську Аравію та Ємен. Загалом їхня армія нараховувала 40 тисяч солдатів. Натомість ізраїльська була вдвічі меншою, не мала ні гармат, ні танків, ні літаків.

Утім, зброї вистачало. Євреям допомагав Радянський союз, Чехословаччина. Фінансова допомога надходила зі США. До того ж — солдати та офіцери були добре мотивовані, багато з них були активними борцями з нацистами у Європі. Для них це був не просто збройний конфлікт, а війна за незалежність.

Спочатку події розгорталися на користь арабів. Та вже в липні ізраїльтяни перейшли в наступ, а до кінця року зайняли всю територію Палестини й підійшли до кордону з Ліваном. Таким чином Ізраїль захопив майже 7 тисяч квадратних кілометрів території Палестини, яка, за рішенням Генеральної Асамблеї ООН мала перейти до Арабської держави, а ще — західну частину Єрусалиму.

Читайте також: 70 років тому нацистська Німеччина капітулювала

Ізраїль підписав зі своїми сусідами договори про припинення вогню. Почалося масове переселення людей. З територій, які захопив Ізраїль, виїхало майже мільйон арабів. Такі ж акції вигнання відбувались і в арабських країнах: свої домівки покинули майже 600 тисяч євреїв. Та насправді це протистояння стало лише початком багаторічного конфлікту, який триває й досі.