Арафат зарекомендував себе відданим борцем за визволення та незалежність Палестини. Усе своє життя революціонер присвятив боротьбі проти ізраїльтян.
Перший бойовий досвід Арафат отримав, коли у 1956 році брав участь у війні за Суецький канал на боці єгиптян. Ставши на чолі ОВП, Арафат одразу ж розділив організацію на два крила — військове і політичне. Відтак, постійно атакуючи ізраїльські сили та вчиняючи теракти проти ізраїльської армії.
Ясір Арафат одночасно використовував дипломатичні важелі для тиску на Тель-Авів. Молодого та перспективного борця зі світовим сіонізмом підтримали майже всі арабські держави регіону.
Та найбільшу допомогу надав СРСР, який розглядав Арафата як противагу єврейському впливу на Близькому Сході та обмежувальний фактор для американців. Фактично, саме завдяки діяльності Ясіра Арафата ОВП з терористичної організації перетворилася у легітимний орган, який боровся за незалежність палестинського народу.
Попри численні замахи та спроби усунення, Арафат завжди залишався на коні і ще запекліше продовжував боротися проти ізраїльтян.
Результатом боротьби стало часткове дипломатичне визнання Палестини, яка отримала статус спостерігача в ООН та таке ж часткове припинення протистояння з Ізраїлем. За те, щоб його народ на крок наблизився до незалежності, Ясір Арафат віддав власне життя. Він помер у 2004-му році в Парижі. Його рідні стверджують, що борця за незалежність Палестини отруїли полонієм ізраїльтяни.