Досі невідома точна кількість жертв техногенної катастрофи, адже радянська влада всіляко приховувала масштаби і наслідки аварії. Однак, за даними істориків, Куренівська трагедія забрала життя більше 1500 киян.

Передумовою аварії стала безвідповідальність органів влади і недотримання техніки безпеки. 1950 року виконком Київської міськради ухвалив рішення заповнити Бабин Яр відходами виробництва Петровських цегляних заводів.

Непридатні для виробництва земляні породи змішувалися з водою й у вигляді пульпи по трубах відводилися у відроги Бабиного Яру. За 10 років у такий спосіб було намито понад 4 мільйони кубометрів ґрунту. Шар намиву сягав 30 метрів. Та замість бетонної дамби було споруджено земляну.

О 9:20 13-го березня 1961 року дамбу прорвало. Початкова висота валу сягала 14 метрів, а швидкість — 5 метрів за секунду. За 10 хвилин пульпа дісталася Куренівки та залила площу близько 30 гектарів. Потік валив стовпи електричних мереж, перевертав автомобілі, громадський транспорт. Пульпа швидко кам’яніла.

Аби уникнути розголосу та приховати свій злочин, радянська влада ховала тіла загиблих на різних кладовищах із різними датами та причинами смерті. Офіційно було повідомлено про загибель 145 людей.