У результаті досягнутого податкового компромісу держава "погасила" або "пробачила" бізнесу близько 24,7 мільярдів гривень (13.8% надходжень ПДВ у 2015 році), в тому числі 7 мільярдів гривень донарахованих за плановими та позаплановими перевірками, які "не входили в плани" платників податків.

Впроваджуючи податковий компроміс, уряд мав на меті не лише наповнення скарбниці, а і зменшення обсягів "ризикового" кредиту з ПДВ перед впровадженням системи електронного адміністрування ПДВ.

Нагадаємо, суть "податкового компромісу" полягала в тому, що податкова намагалась налагодити діалог з бізнесом, який раніше використовував схеми мінімізації податкових платежів (для збільшення податкового кредиту з ПДВ та зменшення прибутку), дозволивши добровільно уточнити податкові зобов'язання. Визнавши "ризикові" операції, платник сплачував не всю суму податку, яку раніше приховав від податкової, а лише 5%. У свою чергу держава "пробачає" підприємствам решту 95% суми, не нараховує штрафних санкцій та не застосовує щодо них кримінальної, а також адміністративної відповідальності.

Підставою для застосування податкового компромісу в Україні був позитивний досвід детінізації економіки через механізм "податкової амністії" багатьох країн: США, Німеччина, Португалія, Ірландія, Італія та інші. На сьогодні італійський досвід вважається одним із найуспішніших у світі.

В Італії амністія проходила у кілька етапів. Перший етап, відомий як "Scudo fiscalе"("податковий щит") влада провела з 2001 по 2003 рік, встановили ставку для сплати в розмірі 2,5%. Результати перевершили очікування — при прогнозі у 50 мільярдів євро фактично було задекларовано 77.8 мільярдів євро та сплачено 1.9 мільярдів євро.

У 2009 році завдяки процедурі податкового компромісу було додатково задекларовано 80 мільярдів та сплачено до бюджету 4 мільярдів євро (5% від легалізованих грошей).

Результати застосування податкового компромісу в Україні виявилися скромнішими, ніж очікувалось (1,3 мільярдів гривень проти прогнозованих від 2 до 3 млрд грн) через низку об’єктивних чинників:

  1. Низький рівень довіри до влади, та корупція в контролюючих органах.
  2. Нечіткість вимог до оформлення заяви про застосування компромісу та слабку роз'яснювальну кампанію ДФС;
  3. Небажання платників включатись в процедуру документальної перевірки, через ризик дорахувань та збільшення 5% суми до сплати.

Читайте також: Як посадовці "розпилюють" ліс за безцінь