Промислове тваринництво визнали однією з найнебезпечніших галузей для навколишнього середовища, а, відповідно, і людини. Це означає, що його діяльність має жорстоко регламентуватися. Тут і починаються головні проблеми України – ані якісного законодавства, ані гарантій того, що його належним чином будуть дотримуватися.

У чому проблема

Наразі головних проблем дві – масове вирощення свійських тварин на фабриках та хутрові ферми. Так, в останні роки Україна суттєво наростила експорт замороженого м’яса та яєць, зокрема і у країни Європейського Союзу. У цей же час аграрний сектор почав отримувати додаткове фінансування від міжнародних донорів.

З погляду економіки – новини наче позитивні; проте якщо зазирнути глибше – можна побачити проблему національного масштабу.

Читайте також: Експерт пояснила, як в Україні процвітає небезпечна галузь

На додачу до інтенсивної діяльності українських агрохолдингів з’явилася ще одна проблема – країни ЄС почали забороняти діяльність хутрових ферм на своїй території. Відтак фабрики, які увійшли у топ-5 найгірших з точки зору забруднення довкілля виробництв за версією Світового банку, з Європи почали "переповзати" в Україну.

Як великі ферми впливають на екологію

Діяльність тваринних фабрик негативно впливає на воду, повітря та ґрунт. Якщо у невеликих кількостях гній та послід можна використовувати як добриво, то у промислових масштабах ці відходи перетворюються на справжню катастрофу.

Як зазначила експертка з екологізації сільського господарства ГО "Екодія" Анна Даниляк, великою проблемою є поводження з відходами життєдіяльності тварин. Належним чином це питання в Україні вирішують лише одиниці з великої кількості тваринницьких підприємств.

Основні елементи гною та посліду – фосфор та азот, які можуть бути добривами. Проте, до того моменту, коли їх можна буде використовувати як добрива, має пройти тривала процедура. Якщо це зроблено неправильно, відбувається забруднення ґрунту підвищеною концентрацією нітратів,
– пояснила експертка.

Через велику кількість нітратів та фосфору у гної, деградують ґрунти та водойми. Наприклад, у такій "збагаченій" воді інтенсивно починають рости синьо-зелені водорості. Це робить водойми непридатними для життя та перетворює їх на болота.

Тваринні фабрики – одні з головних забруднювачів навколишнього середовища

Повітря ферми інтенсивно забруднюють метаном, аміаком, сірководнем, формальдегідом та іншими небезпечними сполуками.

Коли мовиться про неналежну утилізацію решток мертвих тварин, виникає проблема з небезпекою через патогенів хвороб, які стали причиною їхньої смерті. До прикладу, це можуть бути сказ, правець, туберкульоз, бруцельоз, ботулізм.

На додачу хутрові ферми ще й "збагачують" довколишні території токсичними важкими металами. Це стається через те, що хутро переважно вберігають від гниття небезпечними формальдегідом та хромом. Перший – може спричиняти лейкемію, другий – цілу низку форм раку.

У чому небезпека для людини

Такий потужний вплив на екологію звісно що призводить до низки хвороб у людей. Через нітратне забруднення можливий розвиток і поширення випадків захворювання щитовидної залози, діабету, відхилення у репродуктивній функції, виникнення синдрому синюшної дитини у новонароджених, онкологічних захворювань.

Інша велика проблема – використання тваринними підприємствами антибіотиків і гормонів. Як розповіла Анна Даниляк, щоб запобігати поширенню епідемій та масових хвороб, тваринницькі підприємства просто не можуть не використовувати різноманітні медикаменти.

Згідно з дослідженнями, це спричиняє високий ризик стійкості до антибіотиків в людей – як через самі продукти тваринного походження, так і через воду та ґрунти, в які антибіотики потрапляють. Врешті, коли в певний момент людині буде потрібно використати антибіотик для лікування, він може не подіяти.

У гної та посліді можуть бути рештки різних медичних препаратів, антибіотиків, гормонів. Також тварини можуть бути заражені гельмінтами. Це все по ланцюжку потрапляє у ґрунти, а потім і у колодязь, з якого ми п’ємо,
– зазначила Анна Даниляк.

Координатор кампанії за заборону виробництва хутра в Україні Павло Вишебаба нещодавно відвідав селище Сінгури на Житомирщині. Там уже другий рік працює хутрова ферма з Нідерландів.

Місцеві мешканці уже скаржаться на сморід, виникнення мігрені, хвороб шляхів дихання, а в тамтешній амбулаторії констатують підвищення алергічних хвороб у дітей.

Які варіанти?

У випадку з хутровими фермами єдиний справді дієвий варіант – повна відмова. На цей шлях поступово стає Європейський Союз – де країна за країною відмовляються від подібних фабрик. В Україні наразі триває збір підписів під петицією про заборону виробництва хутра.

У випадку з фермами зі свійськими тваринами альтернативним варіантом можуть стати так звані екоферми. Втім, це означатиме, що споживання продуктів тваринництва доведеться суттєво знизити. То ж допоки цього не трапилося, рятівним колом для України може стати запровадження європейських екологічних норм та вимог.

Що з законодавством?

Чинне законодавство частково обмежує та регламентує діяльність тваринних фабрик, проте має надто багато "дірок". До прикладу, за суттєві порушення бізнесмени можуть обійтися дрібним штрафом.

Найбільші сповідання в активістів та тих, хто вже відчуває на собі негативний вплив промислового тваринництва, на європейську інтеграцію. Якщо ферми діятимуть у відповідності до європейських норм та стандартів – це допоможе частково вирішити проблему.

В нас є велика надія на процес адаптації українського законодавства до нормативів Європейського Союзу. На жаль, національне законодавство не справляється. Є дуже багато питань. Наприклад, такі базові речі, як доступ до інформації, моніторинг, система штрафів і податків,
– додала Анна Даниляк.

Україна взяла на себе перед ЄС зобов'язання удосконалити екологічне законодавство ще майже 20 років тому. З вступом у дію Угоди про асоціацію, реформування сфери охорони довкілля отримало новий поштовх.

Читайте також: Про куряче лайно: у чому причина наїздів на "Гаврилівських курчат" і до чого тут Косюк

Процес розділили на три етапи – перший мав завершитися у 2017 році. Саме до цього часу мала бути затверджена основна частина директив ЄС. Втім, за словами Анни Даниляк, відносно вчасно була прийнята тільки одна директива – "Про оцінку впливу на довкілля".

Окрім цієї директиви Україна, відповідно до Угоди про асоціацію, мала адаптувати директиву по стратегічній екологічній оцінці, водну рамкову директиву, нітратну директиву та директиву про промислові викиди.

Ризики

Як зазначають експерти, процес наближення законодавства України до права ЄС наражається на багато перешкод. Суттєва проблема, до прикладу, є у тому, що законодавство ЄС та відповідні директиви можуть мати надто розмиту та вільну інтерпретацію у національному контексті.

Також немає і офіційних наслідків за невиконання зобов’язань щодо наближення законодавства до права ЄС. Причина у тому, що в Угоді не має положень, які б стосувалися членства України в ЄС. Відтак дотримання вимог директив є, фактично, добровільним.

Суттєвою проблемою є і потужне лобі олігархів, які займаються агробізнесом і часто мають тісні контакти з владою. Вони не зацікавлені змінювати чинну систему, оскільки це вимагатиме від них витрат.

Ще у 2017-му виникла доволі показова ситуація з вето президента Петра Порошенка на закони "Про екологічну експертизу" та "Про стратегічну екологічну оцінку". Це пов’язують також із політичним лобі великих гравців тваринницького бізнесу.

Що потрібно робити?

Відтак, українцям варто перш за все самотужки тиснути на владу та домагатися прозорої та ефективної екологічної політики. Зробити це можна доєднуючись до екологічних ініціатив, як до прикладу Хутро.off. Також тиснути можна і громадами – особливо тими, на території яких тільки-но починають "рости" птахофабрики чи інші тваринні комплекси.

Читайте також: Як кожен може зменшити шкідливий вплив на екологію: простий спосіб

Для тих, хто зіткнувся з цією проблемою експерти підготували документ, який проллє світло на права та можливості громад.

Екоферми замість птахофабрик можуть стати альтернативою