Це тягне за собою втрату позицій України на світових ринках. Про це у своєму блозі на 112.ua пише директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров.
"Система поділу праці спирається на конкурентні переваги. А ті держави, які вміють нарощувати свої конкурентні переваги у високоприбуткових секторах економіки, отримують краще становище на ринках, домінуючи над іншими країнами в торговельно-економічних відносинах. У нас дійшло до того, що генеральний конструктор всесвітньо відомого українського авіаконцерну "Антонов" Дмитро Ківа, немов заробітчанин, переїхав до Баку, щоб займатися створенням азербайджанської авіаційної промисловості. А ще кількадесят років тому нас традиційно і по праву вважали науково-технічною державою і ми успішно контролювали ринки високотехнологічної продукції, однак за останні роки фактично пішли з цих дуже прибуткових ринків", – нарікає експерт.
Він вважає, що якщо б наші розробники і виробники пасажирських і військово-транспортних літаків мали національну програму літакобудування, а провідні конструктори та інженери не вирушили б на заробітки за кордон, то "ми б мали сьогодні колосальний локомотив економічного зростання України".
"Чому ми навіть не намагаємося вивчити, зокрема, досвід Китаю щодо реалізації стратегії випереджального розвитку, зробивши ставку на наукомісткі технології? Подивіться на потенціал української економіки: величезні природні ресурси і багато талановитих людей (гідний людський капітал – майже 100% випускників середніх шкіл хочуть здобути вищу освіту). Однак українці продовжують активно виїжджати на роботу за кордон. Причина знову ж таки банальна і перебуває в економічній площині. Приміром, у сусідніх Польщі чи Чехії – високий рівень оплати праці та наявні робочі місця. І це помилка, що в країнах Євросоюзу, США і Китаю потрібні тільки руки наших співвітчизників. Дедалі більше іноземні роботодавці шукають українців не стільки для робочого сектора, скільки в ІТ-галузь і високотехнологічне виробництво. Відповідно, за межами України одномоментно можуть перебувати близько 2,6-2,7 млн осіб, які успішно і сумлінно кують ВВП інших країн", – пише Гончаров.
На його думку, якщо в найближчій перспективі держава не підніме якість надаваних послуг і не створить умов, коли наші місцеві роботодавці зможуть підвищувати до адекватного європейському, американському і китайському рівень оплати праці з одночасним підвищенням продуктивності праці, кількість трудових мігрантів й далі нестримно зростатиме. "Як результат, про що дедалі частіше почали говорити і писати експерти, у майбутньому зростання трудової міграції може стати лімітуючим фактором для української економіки", – резюмував експерт.