Першою публікою майбутньої легенди опери стали її рідні та друзі сім'ї, для яких вона співала в хорі зі своїми братами й сестрами. А першим учителем, який навчив "азам" нотної грамоти, був її батько.
Виступати поруч із нею, донькою сільського священика з Тернопільщини, між іншим, шляхетного українського роду, вважали за честь видатні оперні голоси того часу – Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Тітта Руфо.
Свій оперний злет Соломія Крушельницька почала з львівської сцени – у міському театрі Скарбка. "Має всі дані, щоб стати окрасою навіть першорядної сцени", – так схвально і пророче відгукувалися про свою випускницю в її характеристиці члени консерваторної екзаменаційної комісії.
Унікальне сопрано у три октави та досконале володіння вісьмома мовами не ставило перед Крушельницькою жодних обмежень у виборі репертуару: вона в оригіналі виконувала найскладніші для голосу партії.
Її поява на сцені неодмінно ставала запорукою успіху вистави. Хто, як не вона, врятувала відому оперу Пуччіні "Мадам Баттерфляй". Після провальної прем'єри в Мілані надто упевнений у собі маестро почувався розчавленим. Утім, віднайшов сили й натхнення трохи доопрацювати твір, та цього разу запросив на головну роль Крушельницьку. Успіх був приголомшливим.
Публіка 17 разів викликала акторів і композитора на сцену. З вдячності Пуччіні подарував українській примі своє фото, і підписав: "найпрекраснішій та найчарівнішій Баттерфляй".
Неперевершена Аїда, ідеальна Ельза, єдина у світі Джоконда, – кожна нова прем'єра закріплювала за нею новий театральний псевдонім. Перед Крушельницькою відчиняли двері найвідоміші театри світу. В італійському "Ла Скала" її сприймали за свою. Тут і досі висить портрет Соломії.
Поляки вважали оперну діву своєю гордістю. Після однієї з прем'єр у Кракові ошаленіла від захоплення публіка дочекалася приму на виході з театру – одні розпрягли коней і тягли карету самі, інші несли співачку на руках.
Сама ж Соломія не втомлювалася нагадувати про своє походження, і після концерту часто виконувала "на біс" українські народні пісні. Виступаючи перед російським царем Миколою ІІ, коли той спитав її, якою мовою вона співає, Крушельницька гордо відповіла: "Це пісні мого народу, українського народу".