Катерина Білокур – справжній геній у світі мистецтва. Її роботи заворожували учених митців і продовжують надихати поціновувачів прекрасного сьогодні. Картини художниці-самоучки вразили навіть одного з найвизначніших художників XX століття Пабло Пікассо. Хоча перші кроки мисткині були не вельми райдужними – рідні вважали молоду Катрю несповна розуму та суворо карали, коли вона бралася за малювання.
Народилася та зростала майбутня художниця, як сама казала, у "Богом забутому селі", а саме у Богданівці тодішньої Полтавської губернії. Хоча її батьки й були заможними, однак доньку до школи віддавати не стали: вважали, що дівчині наука не потрібна, а її справа – поратися по хаті та чоловіка доглядати. Тому писати та читати вона навчилася сама.
Окрім любові до науки, Катерина Білокур вже з найперших років життя проявляла хист і любов до малювання. Бувало, дістане вуглики з печі й розпише ними стіни, або ж потайки візьме з хати шматок полотна та втече у поля: помалює по ньому, випере та потім знову розпочне малювати. Пензлики ж вона робила з шерсті тварин і гілочок дерев, а за фарби їй слугували настої буряка, бузини, калини.
До слова, батьки не надто схвалювали захоплення своєї доньки – сильно сварили та навіть рвали малюнки. А одного разу, коли вже Катерина була у зрілому віці, після чергового сімейного скандалу дівчина з розпачу побігла до річки топитися. На щастя, це вчасно побачила мати та лиха вдалося уникнути, але той випадок все ж позначився на здоров’ї художниці, оскільки застуджені у крижаній воді ноги не давали їй спокою до кінця життя.
Були у житті Катерини Білокур ще дві значущі втечі з дому, але тепер вже до міста – до Миргорода та Києва. Тоді вона намагалася вступити до художнього технікуму. У підсумку їй відмовили, причина – відсутність шкільного атестату. Зауважимо, що не допомогли навіть малюнки, які вона привезла, аби показати комісії. Опісля дівчина з розпачу залишила свої роботи на подвір’ї закладу.
Проте щастя все ж посміхнулося мисткині. Одного разу Катерина почула по радіо пісню "Чи я в лузі не калина була?" у виконанні прославленої оперної співачки та однієї з найкращих виконавиць народних творів Оксани Петрусенко. Дівчину так вразив її спів, що вона вирішила написати артистці. У конверт, окрім самого листа, Катря поклала ще й шмат полотна, на якому якраз і було зображено ту саму калину, а оскільки адреси не знала, то підписала так: "Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко"… Лист усе ж дійшов, а сам малюнок справив на неї неабияке враження. Відтак, співачка попросила інших митців звернути увагу на художницю-самоучку.
І у підсумку до Катерини Білокур прийшов успіх – спершу її роботи виставляють в області, далі – у Києві, Москві та, зрештою, у Парижі. У столиці Франції з ними познайомився й Пабло Пікассо, який згодом виголосив слова, що є дорожчими за будь-яку похвалу: "Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї увесь світ!"
Ось така історія Катерини Білокур – простої української селянки, яка понад усе хотіла бути звичайною художницею, однак її "наївне мистецтво" у підсумку стало частиною світової образотворчої історії.