Генерувати електрику з морських хвиль – ідея, хоч і не нова для людства, але з різних причин вона досі так і не набула широкого застосування. Лише один відсоток енергії, яку виробляють у світі, припадає на хвильові́ електростанції, натомість потенціал оцінюють у мільйони мегават.
Усвідомлюючи, наскільки велике перед ним поле для можливостей, роботою в цьому напрямку захопився Михайло Литовченко – студент Київської політехніки; молодий, та вже знаний в Україні і світі винахідник-розробник у сфері відновлювальної енергетики. Разом із батьком-інженером він спроектував та запустив у будівництво плавучу морську електростанцію промислового зразка.
Свої з батьком досліди Михайло починав у домашній ванній. Спочатку тестували модель діаметром 30 сантиметрів. Потім вийшли на Дніпро, намагаючись зловити хвилю. Загалом випробували щонайменше 6 прототипів у різних масштабах.
Литовченки пропонують технологію електростанції-хвилеріза: закріплені між двома буями вали обертаються під дією хвиль, приводячи таким чином у рух механічний насос; той перекачує морську воду на берег у спеціальний резервуар, розташований на певній висоті над рівнем моря; і вже звідти ця вода подається на турбіну, яка генерує електрику. При цьому частина ще й опріснюється за допомогою зворотно-осмотичного фільтра.
Вигода, як бачимо, потрійна: вали-хвилерізи генерують електрику, виробляють придатну для пиття воду і захищають береги й гавані від руйнування.
Заявлена потужність одного такого модуля у 30 метрів завдовжки і 2 метри в діаметрі – 5 кіловат. Цієї енергії достатньо, щоб забезпечити нею оселю чи навіть невелике домогосподарство. Українською розробкою зацікавилися за кордоном, насамперед – острівні держави, яким така хвильова електростанція була б дуже доречною.
Михайло Литовченко – юний дослідник, який, схоже, свою хвилю уже зловив. Тепер у планах – перевернути сферу енергетики.
