Що таке сепарація та чому від неї залежить щастя ваших дітей

Сепарація – означає відокремлення, і щодо дітей її потрібно провести вчасно. На жаль, батьки самі іноді не розуміють, що їхнє бажання відгородити дитину від усього, стали причиною її несамостійності та невпевненості у собі.

Нейропсихологи встановили ідеальний вік для сепарації – 3 роки. Психологиня Анна Мельник пояснила, чому це так важливо і запевняє, що все не так страшно, як звучить. 

Читайте також: Коли діти дорослішають: як батькам пережити синдром "порожнього гнізда"

Батьки за стіною любові не помічають, що саме вони стали причиною того, що їх доросла дитина не знає чого хоче від життя і відчуває себе нещасливою, впадаючи щодня в екзистенційну кризу.

Що дає дитині вчасна сепарація

  • уміння брати відповідальність за своє життя на себе;
  • уміння досягати цілей;
  • уміння самостійно приймати рішення і нести за них відповідальність;

Коли повинна початися сепарація і що робити

Психологічно здорова сепарація повинна початися з 3 років. У цьому віці дуже важливо, аби батьки дозволили своїй дитині відчувати себе окремим індивідом, а не приємним додатком мами.

Сепарація у три роки означає, що батьки мусять перестати говорити про всі події "ми". Напевно, вам знайомі такі вирази: "ми вже поспали", "ми сходили на горщик", "ми не любимо броколі", у яких мова йде лише про дитину. 

Що відбувається з людиною у дорослому віці, якщо сепарація не відбулась вчасно?

  • дивиться на світ лише поглядом батьків, а свої погляди викликають тривогу та невпевненість;
  • не може визначитись з парою;
  • не знає чим хоче займатись;
  • постійно робить все заради батьків;
  • не знає переваги та недоліки свого характеру;
  • живе установкою потішити батьків, а на себе байдуже;
  • не здатна приймати самостійні рішення;
  • на все потрібен дозвіл батьків;
  • постійне відчуття провини перед батьками;


Фотограф Анна Радченко / Зворотня сторона материнської любові

Також цінуйте думку вашої дитини, уникайте зневажливого тону та гострої критики.

Якщо вашому чаді, наприклад, не подобається печінка, не переконуйте у протилежному. Печінку дитина все одно не полюбить, лише буде думати про себе, що з нею щось не так.

Якщо ви нав'язуєте дитині свої думки, то з дитинства даєте установку, що її переконання хибні і вона не може себе зрозуміти, а також знецінюйте її.

Сепарація у семирічному віці

Саме у цьому віці починається незабутній шкільний період, і він у будь-якому випадку підкине школяреві декілька психологічних травм, серед яких: перша невзаємна симпатія та роль хулігана чи "ботана" серед однокласників. І взагалі, школа – перший соціальний світ, у якому необхідно будувати своє місце.

Як можна допомогти дитині у цьому віці

  • дозвольте дитині самій обирати друзів і не вказувати, хто хороший, а хто ні. Будучи вже дорослою людиною, вона не зможе зрозуміти з ким їй хочеться дружити та будувати сім'ю, а з ким ні;
  • дозвольте своєму чаду робити помилки самостійно, а також навчіться спокійно давати поради, як їх можна виправити – без жорстокої критики;
  • дайте шанс дитині самій виправити помилки, замість "дай, я краще сама це зроблю" і бажано уникати таких гарячих висловів "А чому хтось може, а ти ні?";

Важливо! Навчіться чути свою дитину, а не свій страх виростити її "якоюсь не такою".

Найкращі поради від різних психологів

  • дозвольте дитині побути дитиною, своє дитинство ви прожили, зробіть висновки що було не так, і що можна зробити краще;
  • якщо у вас гарний почерк через те, що тато бив вас лінійкою по руках, це не означає, що вам потрібно йти тим самим сценарієм;
  • щаслива і мудра дитина росте у щасливих і мудрих батьків;
  • пам'ятайте, що якщо сильно хочеться когось змінити – розпочніть з себе;

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.

powered by lun.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі
Залиште відгук