Синдром замкненої людини має всього кілька компонентів: ясна свідомість та розум, квадроплегія (параліч всіх кінцівок) і структур, тим чи іншим чином пов'язаних з мовою, тому людина не може говорити й рухатися.

Читайте також: Які існують найдивніші психічні розлади

Найнеприємніший момент у тому, що цей стан дуже легко сплутати з комою, раніше так і траплялось, якщо випадково не помічали руху очей (вертикальні, оскільки горизонтальні найчастіше неможливі) і не налагоджували контакт.

Нині все набагато краще, цей стан діагностують майже завжди та намагаються максимально полегшити страждання "в'язня". Але синдром замкненої людини (превдокома – ще одна назва) все одно залишається одним з найбільш страшних неврологічних станів.

Діагностика синдрому "людини в бульбашці"

Людина в цьому стані здатна тривалий час перебувати з відкритими очима та робити вертикальні рухи; збереження вищих коркових функцій. Зберігається можливість спілкування за допомогою вертикальних рухів очей або моргання (відповіді на питання "так" чи "ні").

Правильний діагноз необхідний перш за все тому, що дозволяє уникнути важких психічних травм: помилкове діагностування коми (втрату свідомості), коли медичний персонал в присутності хворого вільно обговорює всі професійні питання, в тому числі й реальність фатального результату хвороби.

Синдром замкнутої людини – один з найстрашніших неврологічних станів
Синдром замкнутої людини – один з найстрашніших неврологічних станів

Чому виникає синдром замкненої людини

Цей синдром розвивається внаслідок двостороннього ураження вентральної частини мосту у мозку. Найбільш частими причинами розвитку синдрому є гострі порушення мозкового кровообігу. До інших причин відносяться крововиливи в стовбур мозку, черепно-мозкова травма, демієлінізуючі захворювання нервової системи.

Лікування синдрому замкненої людини

Прогноз в цілому несприятливий і визначається тяжким ураженням стовбура та інших структур мозку. Проте понад 85% пацієнтів живуть після захворювання більше ніж 10 років.

Важливо підкреслити той факт, що майже ніхто з пацієнтів не висловлює думку про добровільну смерть навіть через кілька місяців перебування в синдромі ізоляції. Тому тут необхідна максимальна психологічна підтримка близьких і оточення, адже багато пацієнтів після того, як мине гострий період захворювання, подальший курс реабілітації проходять в домашніх умовах.

Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.