Поради надала психолог Тетяна Гошокова.
Читайте також: Прикордонний розлад особистості: що це та чому виникає
1. Вислухати дитину. Серйозно. Чи не перебиваючи. Не кваплячись. Не допомагаючи підібрати слова, щоб швидше закінчити розповідь. Чи не відволікаючись на телефон і не роблячи кисле обличчя. Уважно слухайте. Всім тілом і виразом обличчя показуючи, що ви тут зі своєю дитиною. Що його розповідь – це найважливіше в цей момент. Що Вас дійсно цікавлять всі подробиці.
Якщо дитина заплакала – не зупиняйте. Візьміть за руку, обійміть і дайте виплакатися. Скоро малюк зможе продовжити свою розповідь. Будьте терплячі.
2. Скажіть, що ви все розумієте. Можливо потрібно повторити стисло те, що дитина говорила (для цього треба не тільки удавати, але й уважно слухати). Поки ми щось не говоримо вголос, то цього не існує. Коли промовляємо – це набуває рис. А з чимось реальним впоратися набагато легше, ніж з чимось міфічним.
3. Скажіть, що розумієте почуття дитини. Уявіть себе на її місці, що ви б відчули, про що думали. Саме з позиції дитини, а не зі своєї. І розкажіть йому про це щиро. Пам'ятайте, зараз не час для злості й роздратування. Зосередьтеся на його почуттях, а не на своїх. Це допоможе дитині прийняти свої переживання і вивести їх назовні.
4. Скажіть, що це абсолютно нормально. Це найважливіший момент. Дитина, часто не розуміючи, що є норма, починає соромитися. Говорячи про свої переживання і позначаючи, що це відчувати абсолютно нормально – ви даєте їй "право на емоції". Дитина розуміє, що цього не потрібно соромитися і якось приховувати.
5. Висловіть співчуття і симпатію. Але не жалість! Щиро скажіть дитині вже зі своєї дорослого позиції, що ви відчуваєте з приводу цієї ситуації.
Більше новин, що стосуються лікування, медицини, харчування, здорового способу життя та багато іншого – читайте у розділі Здоров'я.