В Ірини – ДЦП. Уже два роки вона відвідує іпотерапевтичний центр. Програма із залученням коней дає результати.
Але сьогодні керівництво Київського іподрому зачинило ворота перед дітьми з особливими потребами. Іра не ходить. Розгублена мама не знає, як 15-кілограмову дівчинку донести на руках. Адже до центру треба йти 10 хвилин.
Причина в перепустках. Начебто вже місяць усіх до іподрому пропускають лише за документами, але батьки запевняють – ще в неділю вхід був вільний.
Що ж насправді відбувається, на іподромі не пояснюють. Охорона вперто не пускає журналістів, навіть застосовує силу. Не соромляться й поліції.
Директор іподрому звинувачує керівника реабілітаційного центру. Начебто вона вчасно не надала список із автомобільними номерами, які заїжджатимуть до центру.
А от керівниця реабілітаційного центру впевнена, що їх, єдиних орендарів на іподромі, хочуть вижити. А землю, можливо, використати для комерційно вигідніших проектів. Адже грошей, які заклад бере за лікування, вистачає лише на його внутрішні потреби.
У серпні оренда закінчується. У центрі розуміють, що ймовірно доведеться переїжджати з іподрому. Сорок дітей залишаться без потрібної реабілітації. Батьки – у відчаї.
Аби така реабілітація дала результати, потрібно займатися роками. Якщо зробити паузу, то стан дітей може знову погіршитися.