Вчені давно звернули увагу на дивну кліматичну особливість у Північній Атлантиці. На картах глобального потепління ця область, розташована між Гренландією та Ісландією, різко виділяється на тлі решти планети. Поки більшість океанів і континентів нагріваються, тут температура води навпаки знижується. Про це пише Discover magazine.
Дивіться також Астрономи наблизилися до розгадки загадкових сигналів із космосу: знайдено "камінь Розетти"
Чому частина Атлантичного океану продовжує охолоджуватися?
Цю аномалію дослідники називають "атлантичною холодною плямою" або Atlantic Cold Blob.
Нове дослідження, опубліковане в науковому журналі Geophysical Research Letters, свідчить, що головною причиною охолодження, найімовірніше, є ослаблення великої системи океанічних течій, а не зміни в атмосфері чи підвищена втрата тепла через поверхню океану.
Автори роботи вважають, що ця аномалія може бути одним із найпереконливіших свідчень того, що Атлантичний океан уже зазнає суттєвих змін. У центрі уваги вчених опинилася система течій, відома як Атлантична меридіональна перекидна циркуляція (AMOC).
Саме вона переносить теплі води з тропічних регіонів Атлантики на північ. Під час цього процесу величезні обсяги тепла передаються атмосфері над Північною Атлантикою та Європою. Завдяки цьому механізму клімат багатьох європейських країн залишається значно м'якшим, ніж міг би бути на аналогічних широтах.
За оцінками дослідників, тепло, яке переносить AMOC, робить Північну півкулю приблизно на 1 – 2 градуси Цельсія теплішою за Південну.
Коли вчені почали аналізувати походження "холодної плями", виникли дві основні гіпотези. Перша передбачала, що AMOC поступово слабшає і приносить у регіон менше тепла. Друга пояснювала охолодження атмосферними процесами, які могли спричинити посилену втрату тепла через поверхню океану.
Дані за майже 70 років підтвердили одну з версій
Щоб перевірити обидві теорії, дослідники проаналізували дані про тепловий вміст океану за період з 1955 по 2024 рік та показники теплообміну між океаном і атмосферою за 1955 – 2022 роки.
Результати виявилися доволі однозначними. Вчені не знайшли доказів того, що регіон почав втрачати більше тепла через поверхню океану. Навпаки, такі втрати навіть дещо зменшилися.
Натомість загальна кількість тепла, накопиченого у водних масах, суттєво скоротилася. Причому цей процес набагато краще узгоджується зі змінами океанічного транспорту тепла, ніж із будь-якими атмосферними факторами.
Особливо важливо, що охолодження простежується не лише біля поверхні. Воно охоплює шар води глибиною приблизно до 1000 метрів. Саме на таких глибинах проходить північна гілка циркуляції AMOC, що додатково підтверджує версію про ослаблення течій.
Які наслідки можливі для Європи?
Для європейських країн "холодна пляма" є не просто цікавою науковою загадкою. Якщо вона дійсно сигналізує про ослаблення AMOC, це може вплинути на цілу низку кліматичних процесів.
Серед можливих наслідків дослідники називають:
- зміни погодних режимів;
- зміну траєкторій циклонів і штормів;
- перерозподіл опадів;
- вплив на сільське господарство;
- збільшення кліматичної нестабільності в окремих регіонах Європи.
Це не перша наукова робота, яка вказує на потенційні проблеми з атлантичною циркуляцією. Попередні дослідження стародавніх кліматичних даних показували, що сьогодні система може бути слабшою, ніж будь-коли за останню тисячу років.
Крім того, вчені вже фіксували уповільнення течії Гольфстрім, яка є важливою складовою AMOC. За наявними оцінками, цей процес триває щонайменше останні чотири десятиліття.
Додатковим свідченням змін стала й солоність води в районі "холодної плями". Нині вона перебуває на найнижчому рівні за приблизно 120 років спостережень. Це відповідає сценарію, за якого система переносить менше солоної води з південних широт.
Чи можливий колапс океанічної системи?
Науковці поки не можуть точно визначити, наскільки близько AMOC перебуває до критичної межі. Частина кліматичних моделей показує, що у разі подальшого ослаблення система може перейти в принципово інший, значно слабший стан і залишатися в ньому протягом століть.
Деякі прогнози допускають, що такий сценарій може почати реалізовуватися вже до середини XXI століття. Водночас автори підкреслюють, що навколо термінів і масштабів можливих змін зберігається значна невизначеність.
Нове дослідження не доводить неминучість колапсу AMOC. Проте воно додає дедалі більше доказів того, що одна з найважливіших систем перенесення тепла на Землі вже змінюється, а "холодна пляма" в Атлантиці може бути одним із перших і найпомітніших сигналів цього процесу.


