Про те, що означає збільшення конфліктів у таборі бойовиків, чому проросійські сепаратисти стануть об'єктом репресій в Росії і яким чином розгортатимуться події у зоні бойових дій, сайту "24" розповів політолог, голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко.

Протягом останніх днів стало більше повідомлень про те, що в рядах бойовиків почастішали з'ясування стосунків і між собою, і з Росією. Це можна вважати знаком того, що в їх рядах не все спокійно?

Думаю, ситуація виглядає дещо інакше. Безумовно, ці сепаратистські маріонеткові утворення мають деяку автономію. Не можна сказати, що Росія там контролює все, аж до нижчого чиновника. Але їх специфіка в тому, що до влади прийшли люди, найчастіше, "з низів". Що називається, хто був нічим, той став усім. Там багато людей з мародерською психологією. Людей з кримінальними схильностями. Плюс ефект людей війни — коли чоловік з автоматом законність бачить в автоматі; для нього немає ніяких законів, крім права сили. У нас, до речі, такі процеси теж відбуваються — та ж історія з Мельничуком і деякими іншими добровольчими батальйонами. Просто у терористів вони сильніші — у них менше контролю і більше безкарності. Росія була зацікавлена у тому, щоб у цих сепаратистських республіках навести хоча б відносний порядок, щоб не розкрадали її гроші і гуманітарну допомогу. Тому всі ці події останніх місяців, вбивства всяких "Бетменів" та інших місцевих командирів — це спроба навести якийсь порядок, придушити анархічні вогнища, які створювали проблеми і для нових керівників.

У разі посилення анархічних проявів, Росія б втратила контроль над цими територіями, а для неї дуже важливо контролювати їх, щоб використовувати для війни проти України. Внутрішня анархія ж дуже знизить ефективність сепаратистських республік.

А боротьба за владу між самими сепаратистами?

Має місце, звичайно. Не будемо забувати, що йдеться про квазі-держави, де державне будівництво йде досить інтенсивно — вони створюють державні інститути, свої квазі-парламенти, міністерства. Там йде боротьба за владу. Так що все, то там відбувається — це досить закономірно.

Але я б, все ж, не перебільшував значення цих процесів. Тому що реальна влада знаходиться у руках Росії, і саме вона буде визначати, хто буде керувати цими "республіками", кого стратити, а кого милувати. Ці питання вирішуються у Москві, а не у Донецьку чи Луганську.

Відповідно, сумніватися в тому, що такі прояви анархізму в рядах сепаратистів будуть придушені, не варто?

Ні. Москва буде їх придушувати. Для цього туди і спецназ посилають, і тому ж Плотницькому допомагають боротися із "казачками".

До речі, у Москви виникла ще одна проблема — там зіткнулися з тим, що ці "казачки" та найманці зі зброєю намагаються повернутися в Росію. Це ще один виклик.

От саме вже з'явилася інформація про те, що за рахунок того, що озброєні бойовики спокійно курсують в обидва боки кордону, злочинність у прикордонній Ростовської області зросла на 23%...

Абсолютно вірно. Як тільки в Росії побачили, до чого це призводить, вони стали посилювати прикордонний контроль і намагаються закрити кордон зі свого боку, щоб ці люди не курсували туди-сюди і не використовували цю зброю на російській території.

Парадокс в тому, що Путін Крим повернув, кузькіну мать всім показав, але, тим самим, створив проблему для РФ

Можна розраховувати на те, що ці озброєні бойовики, що повертаються, стануть фактором, який ще з одного боку підірве успішність Росії?

Зараз про успішність Росії можна говорити, швидше, у минулому часі.

Парадокс в тому, що Путін Крим повернув, кузькіну мать всім показав, але, тим самим, створив проблему для РФ. У міру наростання цих проблем — спочатку економічних, потім соціальних — зростатиме соціальна напруга. Особливо — в окремих регіонах. Ось тут, дійсно, ці люди, які пройшли війну, зіграють свою роль. Це ж не лише козачки. Там багато російських націоналістів, людей, які раніше були в опозиції до Путіна. Ті ж нацболи Едуарда Лимонова, наприклад. Це люди, які раніше критикували владу, яким не подобалися корупція в Росії, всевладдя місцевої влади та їх свавілля. Тепер вони вже знають про шини, які можна підпалювати, про те, як використовувати зброю, як піднімати заколоти. Вони цей досвід вже освоїли на Донбасі і можуть застосувати його в Росії. Схоже, що у Путіна це стали розуміти і всерйоз цього побоюються. Думаю, в Кремлі будуть намагатися зупинити цю проблему різними способами.

Якими?

По-перше, цих людей будуть намагатися залишити на території Донбасу і використовувати їх проти України. Це, на жаль, говорить про те, що очікувати повного припинення вогню і припинення війни у найближчій перспективі не доводиться. Тому що в іншому випадку ці бойовики будуть повертатися до Росії, а Путіну це не вигідно. Тих, хто повертатиметься зі зброєю, будуть брати за комір, блокувати на кордоні, а з іншого боку — за будь-яких проявів опозиційності або кримінальності вони опиняться у в'язниці. Вони стануть об'єктом репресій. Для Путіна це потенційне джерело небезпеки і якщо ця проблема вийде з-під контролю, вона стане додатковим і дуже серйозним ризиком. Причому ризиком не просто протестних настроїв, а екстремістської політики всередині Росії.

Ось така тактика — "тут перемир'я порушили, але тепер знову дотримуємося" - буде використовуватися найближчим часом

Ось Ви кажете, що повного припинення вогню очікувати не доводиться. А ескалації конфлікту?

Те, що відбулося під Мар'їнкою — це локальна і латентна ескалація. Найближчі два місяці я очікую не так відновлення повномасштабних військових дій, як ось таких локальних атак на окремих ділянках фронту. Сепаратисти спробують вирішити ті завдання, в яких вони дуже зацікавлені: відкинути українські війська від Донецька і Луганська. Потенційні гарячі точки також — Маріуполь і Бахмутська траса, Артемівський напрямок.

Але, думаю, що найбільший ризик — спроба сепаратистів, формально не відмовляючись від перемир'я, відбити населені пункти в українських військ, захопити їх і заспокоїтися. Мовляв, все так і було, нічого страшного не сталося, ми взяли своє, але ми тепер знову дотримуємося перемир'я. Ось така тактика — "тут перемир'я порушили, але тепер знову дотримуємося" — буде використовуватиcя найближчим часом. Дуже важливо, щоб не тільки Україна, а й західні партнери по переговорах, жорстко реагували на такі порушення. Наше завдання військовим шляхом давати відсіч, як це було у Мар'їнці, стримувати і демонструвати, що така спроба закінчується дуже погано для самих бойовиків. З іншого боку, повинні жорстко реагувати і партнери по переговорах.

Як, наприклад, на саміті "Великої сімки"?

Так. На мій погляд, дуже добре, що на саміті Путіну, всупереч його очікуванням, пригрозили новими санкціями. Думаю, це сталося, в тому числі, і через атаки на Мар'їнку. Мені здається, Путін розраховував налякати військовими діями Німеччину та Францію, щоб вони натиснули на Україну і змусили Київ піти на поступки для прийняття російського плану врегулювання конфлікту на Донбасі. Вийшло навпаки: у Парижі та Берліні зрозуміли, що саме Росія несе відповідальність за нову ескалацію. Це стало неприємним сюрпризом для Росії. От треба і далі так діяти — демонструвати РФ, що будь-яка спроба ескалації конфлікту на Донбасі призведе до посилення тиску на саму Росію.

На Заході є розуміння того, що тільки санкціями всіх проблем не вирішиш. Ми це теж повинні розуміти: санкції не призведуть до капітуляції Росії

Читайте також: ПТН ПНХ: Підсумки саміту G7

Після кожної більш-менш значної міжнародної зустрічі, як той же саміт G7, політологи нагадують, що Путін людина з вкрай уразливим самолюбством, і коли йому натискають на цю больову точку — потрібно чекати загострення ситуації...

Ризик такий є. Він, до речі, дуже добре усвідомлюється на Заході. Тому минулого року, наприклад, говорили про те, що у рамках мирного врегулювання конфлікту і на Донбасі, і по Криму, треба шукати такі варіанти, які б дозволили Путіну зберегти обличчя. Зараз зрозуміли, що завдання збереження обличчя вже не стоїть. Воно вже втрачене. Зараз потрібно знайти якийсь працездатний компроміс.

З іншого боку, на Заході дуже добре розуміють ризики непередбачуваності Путіна, і що якщо загнати його в кут — можлива нераціональна агресивна реакція, як у загнаного пацюка. Саме тому вони не поспішають і з наданням летальної зброї Україні, і зі введенням більш жорстких економічних санкцій проти Росії, як, наприклад, відключення SWIFT-кодів. Вони не поспішають викладати всі козирі. На Заході є розуміння того, що тільки санкціями всіх проблем не вирішиш. Ми це теж повинні розуміти: санкції не призведуть до капітуляції Росії, це, швидше, інструмент довгострокового тиску і стримування, щоб не було більш масштабної агресії.

Тому Захід здійснює гнучкий тиск на Путіна. Хоча, що цікаво, вони ж застосовують асиметричні форми впливу.

Наприклад?

Ситуація з FIFA і проведенням футбольного Чемпіонату Світу у Росії. Виникнення цієї теми - відібрати або не відібрати чемпіонат — це теж спосіб тиску. Багато моїх російських колеги кажуть, що для Путіна це дуже болюча тема.

Ну, в Кремлі дійсно на неї дуже емоційно відреагували.

Звичайно. Але, зауважте, що питання досі остаточно не вирішене.

І при цьому у Росії мало не брикаються при його обговоренні.

Так. І те, що питання поставлене на порядок денний, це теж тиск. Путіну загрожують не лише економічними санкціями, а й символічними речами — позбавити задоволення прийняти чемпіонат і, заразом, продемонструвати, що йому можуть наступити на п'яти не тільки в плані санкцій.

Слідом за зовнішньою агресією Путін почав агресію внутрішню — проти інакомислення

Чому Путін настільки болісно реагує на такі досить незначні, здавалося б, речі, як FIFA і футбол?

Це природно. З одного боку, якби він посипав голову попелом і сказав, що був неправий, визнав помилку — це було б сприйнято як прояв слабкості. Тому ось це, як Ви сказали, брикання Путіна та його оточення — це, з одного боку, природна реакція образи на незаслужене (з їхньої точки зору) покарання. З іншого - суто функціональні дії. Такий політичний режим, як російський і такі авторитарні лідери, як Путін, не можуть собі дозволити показати слабкість. Вони повинні демонструвати силу постійно. Російське суспільство чекає, що їхній лідер втре носа американцям і покаже, що не боїться їх санкцій. На силу і жорсткість лідера є внутрішній запит.

Незважаючи на ілюзорну законність його дій?

У російському суспільстві немає повноцінного запиту на законність. У нового середнього класу такий запит є. Але в цілому у суспільстві хочуть порядку і стабільності. І ще там є запит на імперію — щоб бути великими і всім погрожувати. Путін це відчуває і намагається на це відповідати.

Враховуючи зростання внутрішніх ризиків і наростання внутрішніх проблем, він також намагається посилювати тиск проти опозиції. Фактично, Росія все більше стає авторитарним режимом. Репресивна машина там уже оформлюється і починає працювати. Слідом за зовнішньою агресією Путін почав агресію внутрішню — проти інакомислення.