У середині 1960-х років жінкам фактично не було місця у великому бігу. У той час вважалося, що марафонська дистанція є "занадто важкою" для жіночого організму, а самі лікарі та спортивні чиновники переконували, що тривалий біг нібито може зашкодити здоров'ю жінок. Саме на тлі таких заборон та стереотипів історія Кетрін Світцер назавжди змінила світ спорту.
Дивіться також Вижила у концтаборі та стала відомою психологинею: історія Едіт Еґер, яку мало хто знає
"Жінки не здатні пробігти марафон": як Кетрін вирішила кинути виклик системі
Як розповідає Kathrine Switzer Marathon Woman, на момент тих подій Кетрін Світцер було лише 19 років. Вона навчалася на факультеті журналістики у Сиракузькому університеті в США та дуже любила біг. Однак жіночих бігових команд тоді майже не існувало, тому спортсменка почала тренуватися разом із чоловічою командою з кросу. Її наставником став Арні Бріггс – 50-річний листоноша університету та ветеран Бостонського марафону, який пробіг його 15 разів. Саме він постійно розповідав дівчині історії про легендарний забіг у Бостоні.
США Кеті Світцер, Бостонський марафон 1967 року / фото Getty
Одного разу під час тренування Кетрін прямо заявила, що теж хоче пробігти марафон. У відповідь Арні різко сказав: "Жодна жінка не може пробігти Бостонський марафон". Тренер був переконаний, що жінки фізично не здатні подолати дистанцію у понад 42 кілометри. Та Кетрін не відступила. Вона нагадала йому, що щодня вже бігає по 16 кілометрів, а також згадала про Роберту Гібб – жінку, яка роком раніше таємно пробігла марафон без офіційної реєстрації.
Тоді Арні поставив їй умову: якщо вона зможе подолати повну марафонську дистанцію на тренуванні, він особисто допоможе їй потрапити до Бостона. Через кілька тижнів вони разом пробігли понад 50 кілометрів. Після цього тренер визнав: Кетрін дійсно готова до марафону.
Як спортсменка потрапила на Бостонський марафон
У правилах Бостонського марафону на той момент не було жодного пункту, який прямо забороняв жінкам брати участь у забігу. Тому Кетрін офіційно подала заявку на участь. Вона зареєструвалася під іменем "K. V. Switzer" – саме так спортсменка завжди підписувала документи. Організатори не зрозуміли, що заявку подала жінка, тому без проблем надіслали їй стартовий номер 261.
19 квітня 1967 року Кетрін приїхала до Бостона разом із тренером Арні Бріггсом, своїм хлопцем Томом Міллером та другом Джоном Леонардом. У день марафону погода була жахливою: холод, мокрий сніг та сильний вітер. Перед стартом багато учасників здивовано дивилися на дівчину у стартовому коридорі. Однак реакція більшості спортсменів виявилася позитивною: чоловіки підтримували Кетрін, жартували та бажали їй успіху.
Напад організатора просто під час забігу
Перші кілометри марафону минали спокійно. Кетрін бігла разом зі своєю командою та навіть усміхалася фотографам, які помітили жінку серед учасників забігу. Однак приблизно на четвертій милі дистанції ситуація різко змінилася. До спортсменки раптом підбіг один із головних організаторів марафону Джок Семпл. Побачивши жінку з офіційним номером, він буквально втратив контроль.
Чоловік почав кричати: "Забирайся з мого марафону та віддай свій номер!" Після цього він схопив Кетрін за одяг і спробував силоміць зірвати з неї стартовий номер 261. У той момент спортсменка була шокована та налякана, адже все сталося буквально за кілька секунд. На допомогу Кетрін кинувся її хлопець Том Міллер – професійний спортсмен та метальник молота.
Джок Семпл побив Кеті Світцер на Бостонському марафоні / фото Getty
Саме він відштовхнув Джока Семпла від дівчини та фактично врятував її від дискваліфікації. Усі ці події потрапили в об'єктиви журналістів. Фотографії, де організатор намагається силою зняти жінку з марафону, згодом стали культовими та облетіли весь світ.
Після нападу спортсменка була емоційно виснажена. Вона згадувала, що почувалася приниженою та навіть на мить задумалася про те, щоб припинити забіг. Та саме тоді Кетрін зрозуміла одну важливу річ: якщо вона зараз зійде з дистанції, суспільство використає це як "доказ" того, що жінки не можуть бігати марафони. Пізніше спортсменка говорила:
Якби я зійшла з дистанції, усі сказали б, що це був просто піар. Якби я не фінішувала, ніхто більше не повірив би, що жінки здатні подолати марафон.
Кетрін розповідає про події марафону: дивитись відео
Саме ця думка змусила її продовжити біг попри втому, холод, біль та величезний психологічний тиск. Кетрін Світцер все ж дісталася фінішу Бостонського марафону. Вона подолала дистанцію за 4 години 20 хвилин. Після забігу історія спортсменки миттєво стала сенсацією у США. Газети по всій країні друкували фото нападу на дівчину просто під час марафону.
Дивіться також Її могила повністю вкрита поцілунками: чим відома філософиня Сімона де Бовуар
Кеті Світцер / фото Getty
Саме цей випадок став переломним моментом у боротьбі жінок за право брати участь у великих спортивних змаганнях. Згодом Кетрін Світцер стала відомою телеведучою, письменницею та активісткою, яка роками боролася за розвиток жіночого спорту. А вже у 1972 році жінкам офіційно дозволили брати участь у Бостонському марафоні нарівні з чоловіками. Сьогодні номер 261, під яким бігла Кетрін Світцер, став символом жіночої сили, сміливості та боротьби за рівні права у спорті.