"Я був на Євромайдані у ту ніч, коли його штурмував "Беркут" і коли там залишалося буквально 200 людей. Там були жінки і чоловіки похилого віку, діти і студенти від 15 до 20 років. На фото можна побачити, хто там був. Близько 4 години ранку 30 листопада "Беркут" піднімався то вище, то нижче по вулиці, але завжди на протилежній стороні від нас. Та раптово вони перемістилися на нашу сторону. В мене виникла тоді така думка: ми знали, що привезли "тітушок" і ми припустили, що силовики пробують нас оберігати. Але силовики стали кільцем, через яке ніхто не міг проникнути,.
Зайшли зі сторони "Глобуса", тобто, позаду нас, і зі сторони Майдану. Одночасно вдарили дві групи. Причому, ніхто нічого не казав про те, щоб ми покинули територію Майдану, бо інакше вони атакуватимуть. Це була раптова атака: людей топтали, били. Буквально кілька хвилин — і ріки крові, людей волокли обличчям по граніту. Я бачив як старший чоловік, якого скинули зі стели, йшов і в нього текла кров по голові, схилився на бордюрі... не знаю, що було далі.
По Майдану за нами ганявся "Беркут", комусь вдалось втекти, але силовики бігли за людьми і шукали їх по подвір’ях, підворотнях, добивали. Найбільша брехня, яку кажуть спікери у МВС, це те, що до демонстрантів хтось щось говорив. Не правда, це була раптова атака без будь-яких слів. Били жорстоко, били дітей, хоча це була мирна демонстрація і ті 200 людей, які залишилися на Майдані, дрімали навколо бочок з вогнем, намагаючись зігрітися.
"Беркут використовував шумові гранати. Загалом, у штурмі й оточенні Майдану брали участь близько 2 тисяч силовиків. Коли вони атакували, я перебував біля пам'ятника Кию, Щеку і Хориву, бо там є невелике підвищення і можна було побачити «Беркут», який йшов із двох сторін. І коли я побачив, що атакують знизу Хрещатика, то розвернувся і зрозумів, що стелу беруть штурмом. Вони збилися загоном: передні ряди ловили людей, перекидували їх через колону "Беркута", а інші вже лупили, добивати і просто йшли по людях. Біля стели розбили скло, не знаю, чи хтось туди впав, але було дуже жорстоко. Жахливо... це навіть важко згадувати. Я потім не міг заснути, не знаю, як ті сволоти потім приходять додому і сплять.
Тепер, чи в нас щось вийде залежить від того, скільки нас вийде на вулиці. Навіть якщо ви прийдете на годину після роботи, цього буде достатньо, аби показати, що нас багато, аби ми висловили думку. Якщо ви виходите, це показує іншим учасникам, що ви підтримуєте їх. Я вірю, що люди можуть усе!", — розповів пан Василь радіо УКУпочці, яке надало інформацію каналу "24".