Відтепер президент буде гарантом реалізації такого курсу. Уряд буде забезпечуватиме його реалізацію, а парламент прийматиме закони, які цьому сприяють.
Читайте також: Рада закріпила в Конституції курс України в НАТО та ЄС: що це означає
Ну тобто формально це має бути так. Чи буде так насправді – сказати складно. Провладні спікери стверджують, що тепер будь-який реверанс у бік Росії буде зупинено конституційним судом. Скептики з цим не дуже згодні, бо останній великий кульбіт цього суду фактично дозволив Януковичу узурпувати владу. Тому гарантій, що він не утне щось подібне після проведення виборів немає.
Народні депутати остаточно схвалили зміни до Конституції щодо ЄС та НАТО
Насправді ж те, що відбулось не має значної юридичної ваги, але має значну вагу політичну. Подібні зміни у законодавство не є обов’язковими для країн аспірантів. Жодна з 11 постсоціалістичних країн, які з 1999 по 2013 роках вступали до ЄС та НАТО, не закріплювали це в своїх Конституціях. Ми у цьому стали першими.
З іншого боку, цей закон якщо не юридично, то політично зможе ускладнити маневри наступних парламентів та урядів. Але є усі підстави вважати, що наступний парламент буде значно менш проєвропейським, ніж цей. Як на мене, президент грав доволі ризиковано, оскільки міг і не набрати потрібних 300 голосів "за". Це могло б ударити його по рейтингу. І точно було б використано конкурентами на виборах.
Опоненти президента, переважна більшість з яких поки що декларує проєвропейську позицію, отримали можливість її продемонструвати. Прийняті зміни носять у першу чергу декларативний характер, і не можуть нанести нам шкоди, окрім випадку , коли з часом Європейський союз і НАТО стануть не настільки гарними об’єднаннями, що ми перехочемо до них вступити. Але я б не витрачав час на цей аргумент.
Читайте також: Рада ухвалила зміни до Конституції щодо ЄС та НАТО: хто голосував проти
Тому навіть партіям, яким закидають приховану симпатію до Росії, важко було кудись дітись. І ми в черговий раз внеси зміни в текст своєї Конституції.
Частина західних партнерів привітала такий наш крок, бо він не поклав на них жодних зобов’язань. Але дав надію, що в майбутньому шанси на те, що ми різко передумаємо, стали трохи нижчими. Адже після 2010 року в Європі нам уже не дуже вірять. Справа у тому, що тоді новообраний президент Янукович, підписавши закон про позаблоковий статус України, фактично відмінив плани України на отримання плану дій щодо членства в НАТО.
Президент-втікач Віктор Янукович
Потім, доволі несподівано, він же привів Україну практично до підписання угоди про асоціацію з ЄС, після чого знову різко розвернувся на схід. Наслідки цих двох розворотів ми розгрібаємо з вами досі. І я думаю, що іще одного наша країна уже може просто не пережити.
Чи наближає це нас хоч на крок до вступу в НАТО?
Насправді, ні. Для вступу туди потрібен комплекс реформ і далеко не усі вони про армію. Для всіх країн не існує єдиного документу, в якому написано – зроби так і ти станеш одним з нас. Точніше цю функцію виконує план дій щодо членства в НАТО – це програма дій для країн кандидатів у члени організації. Для кожного вона своя.
Багато з вас чули словосполучення "стандарти НАТО", але більшість з тих хто його любить вимовляти не знає, що воно означає. НАТО має технічні стандарти які включають у себе протоколи обміну даними, калібри та інше. Але навіть це не є обов’язковим для вступу в організацію. В НАТО цілком можуть прийняти і державу зі значним парком радянської техніки. Вступ у НАТО – це у першу чергу політичне рішення усіх його діючих членів.
З відомих мені міфів найрозповсюдженішим є той, що у НАТО не можна вступити, маючи на своїй території конфлікт. Насправді це не зовсім так. Якщо є політична воля, то можна. Більше того такі члени НАТО, як Греція та Туреччина мають конфлікт між собою і це не заважає їм бути членами одного оборонного блоку.
Зустріч міністрів закордонних справ країн-членів НАТО
Чесно кажучи, мене у цій історії непокоїть інше. Дивлячись на сьогоднішню і згадуючи попередню передвиборчу агітацію, я приходжу до думки, що ми продовжуємо жити у ілюзіях і хочемо вірити, що за наші з вами права та свободи та територіальну цілісність нашої держави є бажання повоювати у когось, крім нас. Це інфантильне і безвідповідальне припущення, метою якого є зняти відповідальність з себе.
Донбас, який (не)годує Україну: як росіяни згубили прогресивний регіон – читайте у попередньому випуску блогу "Хроніки неоголошеної війни"
Це мені нагадує місцеві вибори, на яких політсили, що боролися за право займатися місцевим самоврядуванням, дорогами та двірниками давали обіцянки про контрактну армію. Тобто вони тут ні до чого, органи, в які вони обираються теж. Але частина виборців настільки боялася, що воєнком забере їх на війну, що готова були підтримувати усіх, хто крикне це доволі безглузде гасло.
Чому Росія почуває себе ошуканою?
Насправді НАТО переживає зараз не найкращі часи. І у частини його членів (і зокрема країн Балтії) є серйозні підстави для хвилювань. Справа у тому, що Росії подобається ставити під питання рішучість міжнародної спільноти й існуючий у світі порядок. Напавши на нас і порушивши Будапештський меморандум, Росія змогла показати його вразливість.
Є підстави думати, що РФ вважає себе обманутою після розпаду СРСР, коли в неофіційних розмовах представники заходу нібито обіцяли не допустити росту блоку НАТО на схід. Офіційних заяв з цього приводу не було, а потім НАТО цілком офіційно поповнилось країнами Балтії, Польщею, Чехією та Словаччиною.
Росія відчула себе ошуканою. І тепер намагається показати світу ненадійність взятих заходом зобов’язань. Я би сказав що це така дитяча психотравма, коли батьки обіцяли дитині подарувати іграшку. Потім передумали, а дитина виросла та стала бити інших дітей забираючи у них мобільні телефони й гаманці. Це було б смішно, якби Росії це не вдавалося. Вона успішно забрала у нас Крим, показавши недієздатність Будапештського меморандуму.
Окупацію Криму Росією
Але це ж не кінець. Ми розуміємо що найбільше Росія мріє показати недієздатність іншого документу, а саме 5-ої статті Північноатлантичного договіру.
Читайте також: Чим "ЛНР" та "ДНР" схожі на Північну Корею
Тут ви можете сказати, що у Будапештському меморандумі нема норм, які вказують на те, що ж мають робити країни заходу, якщо хтось з підписантів замість того, щоб гарантувати безпеку на Україну ,на неї нападе. А от 5-та стаття статуту НАТО – це інша справа: "Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх".
"І, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Статтею 51 Статуту ООН, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні".
Тобто застосування сили тут теж не гарантується. І якщо не буде політичної волі у Сполучених Штатів воювати за Естонію – теоретично у разі російської агресії Штати можуть і не прислати туди авіацію та флот, обмежившись іншими “необхідними діями”.
Як саме визначається факт нападу на одного з членів Альянсу?
Він визначається консенсусним рішенням діючих членів. Наразі їх 29. Тобто якщо б Росія напала на Естонію, але її солдати не одягнули шевронів, на екстреному засіданні країн членів НАТО хтось, ну скажімо, Чорногорія сумнівається, чи було це актом російської агресії – то 5-ту статтю застосовано не буде.
Скажу більше, згідно 5 статті Вашингтонського договору, гібридні атаки, наприклад, кібернапад прирівняний до збройної агресії. Але усі чисельні кібератаки росіян і Китаю чомусь не призвели до того, що країни НАТО оголосили їм війну. Сучасна війна стала не такою простою і прямолінійною як це було 100 років тому.
Отруєння Скрипалів, які були умисним замахом і убивством громадян держави члена НАТО на її території – теж не було розцінено як акт агресії і привід для застосування п’ятої статті.
Росіяни отруїли Сергія Скрипаля
До чого я це усе кажу? Росія уже випробовує на міцність 5-ту статтю статуту НАТО, бо показавши її недієвість вона почне процес руйнування Альянсу. Росія його боїться, не любить і хоче зруйнувати. Росія дуже не хоче, щоб ми стали членом Альянсу і поки ми будемо це членство здобувати – вона буде тиснути на нас з усіх сил і усіма шляхами: військовим, політичним і гібридним.
Росія організовувала спроби переворотів у країнах, яких не могла зупинити. Найсвіжішим прикладом слугує Чорногорія. Росія дуже не хоче натівських баз під боком і тому чинитиме на нас тут шалений тиск. З іншого боку, ми не знаємо наскільки наше прагнення в НАТО розділяється його членами.
Щось мені підказує, що не усі 29 країн хочуть побачити там нас у нашому нинішньому стані. Це означає, що наш шлях до Альянсу не буде швидким та простим. У будь-якому разі Росія зробить усе, щоб наш шлях до НАТО був максимально болісним. І це привід пройти його якомога швидше, а не тягнути з ним, як з візитом до стоматолога.
"Медмашини вже не було – вона підірвалася": медик чесно розповіла про роботу на фронті – читайте у блозі "Хроніки неоголошеної війни"
А поки ми не там – я б не радив тішитися ілюзіями, що нас хтось буде захищати. Між нами і ворогом стоять солдати НАТО тільки в уяві росіян. Насправді ж там стоять звичайні українські хлопці та дівчата. Вони і є тим єдиним, що не дає російському танку прийти в українські села та міста. Тому можете скільки завгодно говорити про НАТО і політику, але ні в якому разі не забувайте допомагати своїй армії