Очевидно, що в усіх країнах, де цей День святкується (а їх досить багато: США, Фінляндія, Італія, Німеччина, Ірландія, тощо), заведено жартувати. А от які особливі історії виникнення та традиції – про це журналісти сайту "24" розкажуть вам далі у матеріалі.
Читайте також: Пасха 2018 в Україні: дата та традиції
1 квітня в Україні
Почнемо, звісно, з Батьківщини. За однією із версій, в нас свято 1 квітня має коріння ще у Давній Русі. Вважалося, що саме в цей день зі сплячки виходить Домовик.
На Русі святкували закінчення зими і прихід весни з 22 березня по 1 квітня. А домовик просинався остаточно тільки тоді, коли весна вже повністю володіла природою. І щоб він був схильний до людей, його зустрічали жартами та веселощами, усі одягались у смішні костюми.
День сміху святкуватимуть у парку "Київська Русь"
За іншими даними, до України це свято прийшло із Німеччини у 18 столітті. Кажуть, що тоді дівчата мали всіх обманювати, щоб у майбутньому керувати своїми чоловіками. Тому цей День ще називали брехливим.
1 квітня в Італії та Франції
Звідки прийшла традиція святкування Дня сміху в Італії та Франції достоту невідомо. Але те, як вони святкують 1 квітня, точно відрізняється від інших країн. Тут заведено намагатись непомітно наклеїти на спини незнайомців різних паперових риб. Якщо той, над ким пожартували, не помітив даного акту, його називали "квітневою рибою".
Напис на коробці: "1 квітня. Ми не хочемо вас обманювати. Риба зловиться, тільки якщо паста зготовлена смачно"
Серед історій виникнення цього свята є досить цікава: патріарх Аквілеї святий Бертран Женьєзький врятував Папу Римського, коли останній вдавився кісткою від риби, після чого нібито 1 квітня заборонили їсти рибні страви.
Існує ще одна легенда: буцімто неаполітанському королю Монтерею на честь припинення землетрусу принесли приготовану рибу. І вона можновладцю так засмакувала, що він вирішив зробити це доброю традицією. Але на наступний рік підданим не вдалося зловити такої ж рибини. Тож кухар під страхом смерті зготував подібну страву. Але король все одно помітив невідповідність. Правда, замість того, щоб розгніватись, керманич розсміявся з цього розіграшу. От начебто після цього стало заведено не тільки святкувати 1 квітня, але й усіх розігрувати паперовими рибами.
Розіграш на 1 квітня в Італії
Інша версія більш схожа на правду, аніж дві попередні – до реформи Папи Григорія ХІІІ у 1654 році Новий рік у Франції та Італії святкували з 22 березня до 1 квітня.
Так от, після перенесення святкувань на січень у Франції нібито залишилась жартівлива традиція дарувати пусті коробки із подарунками. Звідти й пішла традиція жартувати на 1 квітня. А всіх, хто приймав ті подарунки, називали першоквітневими рибами, адже риб в цей період було найлегше зловити на гачок. До речі, у Франції в цей день кондитери виготовляють величезних шоколадних риб.
Якщо ж згадувати Стародавній Рим як предка сучасної Італії, там після сонячного рівнодення частували Бога сміху – Різуса. Про це свято згадував навіть Апулей у "Метаморфозах":
Забави ці, які ми щороку влаштовуємо на честь Сміху, завжди мають які-небудь вигадки. Ми єдині з усіх народів, що умилостивляємо забавами, веселощами та жартами божество, яке називається Сміхом.
Тож ця версія виглядає аж надто правдоподібною.
Читайте також: Стриптиз на похороні: у Китаї хочуть заборонити поширену "традицію"
1 квітня у Великобританії
Тут григоріанський календар увійшов в силу у 1672 році. Британці вирішили запозичити традиції французів та італійців і теж почали жартувати над друзями 1 квітня. Тільки тут цей день називається Днем усіх дурнів.
Одна з версій, коли з’явився День дурнів у Великобританії: нібито у "Кентерберійських розповідях" Чосер написав про 32 березня, що насправді є 1 квітня, таким чином ніби автор пожартував над своїми читачами. Щоправда, багато хто говорить про те, що це був банальний одрук.
День усіх дурнів у Великобританії
Є також легенда про появу святкування Дня усіх дурнів в Англії. Колись дуже давно, коли королі могли привласнити будь-яку територію, по якій тільки проїхались, було собі місто Гоуфам. І от король захотів пройти головною дорогою цього містечка, щоб привласнити його. Але мешканці заблокували проїзд. Коли ж король прислав свою охорону, жителі почали бігати дорогою, ніби вони збожеволіли. Тож охоронці подумали, що це якась хвороба, яка вражає усіх в місті. Вони втекли, а місцеві залишились при своєму місті. З того часу нібито кожного 1 квітня святкували перемогу мудрості над жадібністю завдяки гумору.
До речі, цікавою особливістю тут є те, якщо людина "ведеться" на жарт до опівдня, то вона стає "квітневим дурнем", а якщо ж після опівдня, то таким вже називають того, хто жартував. Тому тут намагаються шуткувати тільки до 12-ї дня.
1 квітня у США
В Америку ця традиція прийшла разом із британськими колоністами і розповсюдилась по усій країні.
У США жарти досить звичайні – прив’язаний на нитку гаманець, або ж приклеєний до спини папір з написом "Вдар мене".
Жарти на 1 квітня у США
1 квітня в Ірландії
В Ірландії немає доступних відомостей про історію виникнення свята, але є цікава традиція із відсиланням "жертви" розіграшу з певним листом. Цей лист людина носить від будинку до будинку, поки не відкриє і не побачить зміст записки: "Шли дурного далі".
Жарт на 1 квітня від компанії Guinness
1 квітня у Німеччині
Колись у Німеччині 1 квітня вважався дуже невдалим днем. Людям не варто було тоді розпочинати справи, працювати. От нібито через це і з’явився час для жартів.
Читайте також: Пасхальні традиції: чому фарбують яйця на Великдень
Також у цій країні вважають, що саме 1 квітня народився Іуда, а також Бог "вислав" Сатану з неба.
Тут традиційно жартують над дітьми. Їх можуть попросити купити, наприклад, комариного жиру, або ж відро іскри.
1 квітня в Індії
В Індії здавна 1 квітня відзначався День богині Сіти. Тому тут були не тільки жарти, але й обсипання один одного фарбою, а також розігрування цілих вистав.
1 квітня в Індії
1 квітня у Нідерландах
У голландців своя версія виникнення свята: вони святкують військову перемогу у 1572 році над іспанцями.
Команда сайту "24" вітає вас із Всесвітнім Днем сміху. Жартуйте на здоров'я!
Читайте також: Одна історія. Як Вінстон Черчилль з журналіста перетворився на прем'єр-міністра