Депресія і шизофренія: видатні митці, яким не стали на заваді психічні розлади

Митці, які страждали на ментальні розлади
Митці, які страждали на ментальні розлади / Колаж 24 каналу

У світі мистецтва натхненням може бути як закоханість у життя, так і складні внутрішні стани. 24 канал зібрав для вас історії чотирьох митців та мисткинь, які, попри ментальні розлади та складні стосунки зі світом, трансформували внутрішні деструктивні процеси у процес творення.

Едвард Мунк

Роки життя: 12 грудня 1863 – 23 січня 1944
Країна – Норвегія
Напрям – постімпресіонізм, експресіонізм

Читайте також: 7 цікавих фактів, яких ви не знали про Сальвадора Далі

Фобіями художника були хвороби, смерть і жінки. На це були свої причини. Коли Мунку виповнилося 5 років, його мати померла від туберкульозу. Кількома роками пізніше від тієї ж хвороби з життя пішла його сестра. А у дорослому віці він і сам мав колосмертний досвід.

Хвороби, божевілля та смерть були янголами, які супроводжували мене з колиски. І вони переслідували мене впродовж всього мого життя,
– писав Мунк.


Едвард Мунк "Хвора дівчинка", 1886

Художник мав бурхливий роман із Туллою (Матільдою) Ларсен. Тривав він чотири роки. За цей час норовлива жінка ніяк не могла оженити на собі Мунка. А їй цього ну дуже хотілось. Так хотілось, що вона аж… лягла в труну. "Геніальна" ідея Тулли полягала у тому, аби вдати, що вона помирає від передозування морфію, відтак змусити митця замислитись над тим, що він втратив.

Читайте також: Кохання крізь призму живопису: 11 картин-поглядів на людські почуття

Коли той приїхав до коханки, то побачив, що "спізнився" – Тулла, загорнута у сван, лежала у труні. Тільки Мунк наблизився до неї, як Тулла підвелась і завелась італійськими пристрастями. Сварка набирала обертів, жінка погрожувала вбити себе, нізвідки з’явився пістолет. Постріл. Ні, труна у нагоді не стала. Мунк встиг вихопити зброю, але куля поцілила в його руку – палець довелось ампутувати.


Едвард Мунк "Смерть Марата", 1907 

З ситуації зрозуміло, що довід був травматичним – як фізично, так психологічно. Після того були алкоголь, ще більше алкоголю, депресія, параноїдальність і за кілька років психлікарня. А Тулла для Мунка втратила ім’я і стала для нього просто "та жінка".


Едвард Мунк "Розставання", 1896

Романів у Мунка було вдосталь, але події завжди набували дивного розвитку, що нічим хорошим не закінчувалось. Тож художник сформував для себе власний ворожий образ жінок – жінки-дияволиці, жінки-вампірки, жінки, які відбирають волю, жінки, які уособлюють біль, смерть, небезпеку, гріховність, згубність.

Жінка в її тотальній мінливості – це загадка для чоловіка. Вона одночасно свята і шльондра, наркотик, страждання, людина... Людина, що зводить з розуму, 
– був переконаний Мунк.


Едвард Мунк "Мадонна", 1894

Природа на Мунка теж часом наводила жах. І не менше, ніж жінки. От що писав він про історію створення свого знаменитого "Крику": "Я гуляв по дорозі з двома товаришами. Сонце сідало. Небо раптом стало криваво-червоним, і я відчув вибух меланхолії, гризучого болю під серцем. Я зупинився і притулився до паркану смертельно втомлений. Над містом лежали кров і язики полум'я. Мої друзі продовжували гуляти, а я залишився позаду, тремтячи від страху, і почув нескінченний крик, що пронизує природу".


Едвард Мунк "Крик", 1893

Все своє життя Мунк прожив пліч-о-пліч із депресією, тривожністю та алкозалежністю.

Читайте також: Чи є у вас депресія?

Вінсент Ван Гог

Роки життя: 30 березня 1853 – 29 липня 1890
Країна – Нідерланди
Напрям – постімпресіонізм

Видатний нідерландський художник Вінсент Ван Гог страждав від порушень психіки. Йому приписують біполярний та пограничний розлад особистості, напади психозу. Як би там не було, та Ван Гог добровільно кілька разів лягав на лікування до психіатричних лікарень. В одній з них – у Сен-Ремі – він написав знамениту "Зоряну ніч".


Вінсент Ван Гог "Зоряна ніч", 1889

Надихнувся художник пейзажем, який побачив з вікна своєї палати рано вранці.

"Цього ранку я виглянув з вікна і побачив довколишній ландшафт задовго до світанку, коли на небі була одна-однісінька ранкова зоря, яка здавалася дуже великою. Добіньї і Руссо уже її малювали, виражаючи усю властиву їй інтимність, увесь неосяжний спокій і величність, але також додаючи до картини щось дуже особисте, щось розпачливе. До таких емоцій я не відчуваю відрази", – описував той світанок Ван Гог у листі до брата Тео.

Тінь Ван Гога: відео Луки Агнані

Писав картину митець вже вдень – з пам'яті. У полотні вилилась вся емоційна розбурханість митця, спровокована красою вранішньої зорі.

Окрім самого пейзажу, "Зоряна ніч" містить і вигадані елементи. Наприклад, ми бачимо Малі Альпи – це правда, проте місто біля підніжжя – вигадка. Так Ван Гог хотів вмістити на полотно спогади про голландські села, в яких побував у юності.

Читайте також: Шлюб мистецтва і технологій: чому обов'язково треба відвідати "Майстерню світла" у Парижі

Цього ж 1889 року у цій же психлікарні митець написав автопортрет. Страшна картина. До болю в кістках страшна. Пара скляних очей прорізає у киплячому житті дві дірки для порожнечі. Скільки лютого розпачу в тих очах.


Вінсент Ван Гог. Автопортрет, 1889

Ван Гог страждав від самотності. Аж ревів від неї. Коли оселився у Жовтому будинку, то приготував окрему кімнату для гостей в надії, що вони будуть. Був. Один. Товариш-художник Поль Гоген.


Вінсент Ван Гог "Спальня в Арлі", 1888

Якось вони добряче посварились. Гоген навіть відмовився у нього ночувати, чекаючи на завтрашній потяг. Зібрав речі і метнув до готелю. Ван Гог благав його не йти. Той його вже не чув. Від відчуття безпросвітної самотності та несамовитого гніву Ван Гог відрізав собі кінчик вуха. Отак самотність проявилась фізично.

Взагалі, якщо дивитись на його картини за хронологією, то можна помітити, як з них зникають люди. Якщо на початку з великим співчуттям і добротою виводив фігури вічно працюючих селян, то далі фігури ставали більше темними, а згодом і зовсім здиміли.


Вінсент Ван Гог "Сіяч і призахідне сонце", 1888

Одна з останніх картин Ван Гога – "Пшеничне поле к круками" – дуже зловіща. Небо перестало бути казковим, а його контраст з полем стресовий для зору і не комфортний для нутрощів. Природа як внутрішній стан, картина як заповіт.

1890 рік. В одному з останніх листів до брата написав: "Там неосяжний простір пшеничних полів під розтривоженим небом, і я особливо намагався виразити сум і граничну самоту".


Вінсент Ван Гог "Пшеничне поле з круками", 1890

За два тижні Ван Гог вистрелив собі у груди. Помер через день. За п'ять років став одним з найвидатніших художників в історії.

Луїс Вейн

Роки життя: 5 серпня 1860 – 4 липня 1939
Країна – Великобританія
Напрям – вікторіанський казковий живопис, анімалізм

Просто кіт; кіт з величезними очима; кіт, що курить; кіт, що п’є; кіт, що читає; кіт, що чекає на обід за столом; кіт з моноклем; кіт, що ставить квіти на стіл – саме антропоморфні чотирилапі принесли Вейну славу та стали індикатором прогресування шизофренії митця.


Луїс Вейн "Холостяцька вечірка", дата невідома

Луїс Вейн почав писати картини, коли його дружині діагностували рак. Це складне випробування для будь-якої родини. Аби якось підбадьорити жінку, розрадою для якої був їхній кіт Пітер, чоловік почав то навчати його різним трюкам, то одягати в кумедні одежини, а потім став малювати. Вейн не мав профільної освіти і писав картини інтуїтивно. На початку його коти виглядали дуже природньо. Той випадок, коли хочеться сказати – кіт як кіт.


Натуралістичне зображення кота Луїсом Вейном

Та після смерті дружини всього за три роки, як вони побралися, пухнасті ставали все більш антропоморфними і займались далеко не котячими справами – поводились, як люди; одягались, як люди; жили, як люди. Словом, майже "Колгосп тварин", але без аж такої похмурості та присмаку антиутопії.


Луїс Вейн "Літнє чаювання", 1886


Луїс Вейн "Різдвяна вечірка кошенят"

З часом коти Вейна почали "розпадатись" на фрактали. Зміні сприйняття тварин та їхньої візуалізації була причина – у 57 років у художника діагностували шизофренію. Звісно, його світовідчуття та реакції на зовнішні подразники дуже змінились. Із доброзичливого дивака він перетворився на підозріливого та агресивного чоловіка, не міг більше відрізняти вигадки від фактів, був переконаний, що екрани цупили електрику з мозку людей, почав писати дивні, нелогічні тексти. До цього всього ще додавались галюцинації та нав’язливі стани.


Пізні роботи Вейна вже не так чітко зображають котів

У 1924 році опинився у психлікарні після того, як скинув зі сходів свою сестру. Там у нього був сад та цілий розплідник котів. Вейн продовжував писати картини. Вони були яскравими, зі складними візерунками, тільки коти з них поступово зникали. Їхнє місце зайняли фрактали.

Роботи Луїса Вейна часто використовують у посібниках з психіатрії, щоб продемонструвати розвиток шизофренії.


Прогресування шизофренії Вейна на прикладі його картин

Художник прожив у психлікарні останні 15 (!) років свого життя.

Джорджія О’Кіфф

Роки життя: 15 листопада 1887 – 6 березня 1986
Країна – США
Напрям – прецізіонізм

Відома художниця, чия картина "Дурман звичайний/Біла квітка №5" є найдорожчим полотном у світі, коли-небудь намальованим жінкою, двічі була госпіталізована до клініки через важку депресію.

Читайте також: Жінки та мистецтво: що ви про це знаєте (тест)


Джорджія О'Кіфф "Дурман звичайний/Біла квітка №5", 1932

Вперше це сталось у 1928 році. Тоді мисткиня відмовлялась їсти, страждала на безсоння і постійно плакала. Лікувалась вона до 1929-го.


Джорджія О'Кіфф, фото 1932 року

Ще за чотири роки у художниці стався нервовий зрив – вона знову потрапила до клініки. Виписалась за два місяці, проте пензлик не брала в руки до 1934 року.

Картини Джорджії О'Кіфф: дивіться фотогалерею

 

Наприкінці 50-х О’Кіфф вирішила зробити перерву у творчості на 15 років.


Джорджія О'Кіфф

Джерело: 24 канал
powered by lun.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі
Залиште відгук