"Дуже дивні справи": як лузери з 80-х повернули нас у дитинство

2091
"Дуже дивні справи": як лузери з 80-х повернули нас у дитинство

Stranger Things нагадує суміш Спілберга, Карпентера, Кінга і культового серіалу про пригоди Скаллі і Малдера – X Files. Серіал поєднує містику, жахи, пригоди та чорний гумор і вже два сезони поспіль тримає в захваті глядачів та подобається критикам. В чому секрет його успіху?

В першу чергу "Дуже дивні справи" – ода стрічкам 80-х років. Ця історія настільки вторинна, що масова любов до неї спочатку може викликати подив. Як так, ми ж усе це вже бачили. Серіал виступає порталом в часи полтергейста, гремлінів і тої, що запалює поглядом. Пам'ятаєте цю дівчинку, придуману Стівеном Кінгом і екранізовану Марком Лестером? Якщо так, головна героїня Stranger Things вам її нагадає. Незважаючи на вторичність, якою серіал ніби пишається, Stranger Things хочеться подивитись за один вечір, не тамуючи очікування від серії до серії. Благо, Netflix не морить глядачів серіальним голодом і одразу випускає весь сезон. Тож місія здійсненна, потрібно лише виділити достатньо часу.

Читайте також: "Голем з Лаймхаузу": театр одного серійного вбивці

В першому сезоні “Дуже дивних справ” 8 серій, і вони швидше схожі на шестигодинний фільм, розрізаний на шматки. Абсолютно звичайне американське містечко Хоукінз, з нудним та повільним темпом життя і середньостатистичною школою, яка кишить стереотипними школярами і типовими підлітковими проблемами. Тут ніколи нічого не стається, а якщо вже сталось, то це потім ще півроку обговорюють. В центрі подій – групка малих лузерів, які постійно пересуваються на великах, тусуються в підвалі, облаштованому під ігрову кімнату, мають рації, свої специфічні жартики та звички. Така собі банда найкращих друзів, які разом потерпають від крутих хлопців і викликають замилування у глядача, такі вони справжні. В їхню компанію затесується дівчина, яку важко назвати звичайною.

Протягом перших п’яти серій кількість питань до того, що відбувається, лише множиться. Дуже дивні справи кояться в цій стабільній тихій місцині на всіх рівнях сприйняття і перемішуються з розміреним життям жителів Хоукінза. Так і хочеться сказати: “Що за хрінь у вас тут коїться, народ?”. В цьому плані назва у серіалу дуже влучна, вона може бути відповіддю на питання вище.

Ми уже розібрались, що серіал не робить нічого нового, а лише виступає колажем з життя 80-х. Як не дивно, це ж можна вважати і плюсом "Дуже дивних справ". Він не просто апелює до старого, серіалу вдається повернути те відчуття, з яким ми колись дивились на натхненників Stranger Things. Це машина часу в дитинство, яка викликає не роздратування, а широку посмішку від знайомих речей, цитат та поворотів у кадрі. Так, ми це не раз бачили. Але чи не ми цього просили фразами на кшталт "Таке більше не знімають". Зняли. Дякуємо, вийшло чудово.

Під кінець першого сезону нам трохи розкривають карти, дають відповіді на питання, але вкінці залишають з чітким розумінням, що продовженню – бути. Фінал, як ви вже здогадались, передбачуваний, але не від цього не менш бажаний. Можливо, краще було б стартувати наступний сезон у новому місці з новими героями, але творці так і не наважились на такий крок. Можливо тому, що глядачі дуже тепло прийняли цих малих невдах і їхню ну дуже вже дивну нову подругу.

Початково "Дуже дивні справи" планувались як самодостатня історія, яка розрахована на один сезон і не потребує продовження. Але в кінці жовтня світ побачив другий сезон Stranger Things, який також дивиться чи не за один захід. Творці серіалу називають його сиквелом до повноцінного фільму і не приховують факту, що вже давно працюють над третім сезоном. У планах їх чотири, хоча на зйомки останнього ще не дали офіційної згоди.

В другому сезоні 9 серій, знайомий склад акторів і навіть більше – знайомі прийоми, які успішно спрацювали рік тому. Для того, щоб тримати деталі в таємниці, творці "Дуже дивних справ" навіть консультувались з командою "Гри престолів". Для збереження інтриги сценарій кодували, а акторів обмежували у висвітленні деталей в соцмережах.

Не встигло пройти і року з тих пір, як Хоукінз сколихнув ряд дивних подій, з якими не встигли розібратись навіть жителі містечка. Але все виглядає так, ніби люди забувають страшні події і готові вдавати, ніби порочне коло буденності ніколи не розривалось. Малі лузери далі тримаються разом, хоча історія, яка трапилась з ними минулоріч, частково повторюється. Враження, що глядачі сідають у той же громадський транспорт і роблять ще одне коло вже по знайомому маршруту. І це знову спрацьовує! Можливо, не так ефектно, як вперше, але ми з вами точно чекатимемо третій сезон. Сподіваємось, ця магічна історія й далі триматиме нас завороженими, а творці серіалу знайдуть шлях не повторюватись, а якщо й повторюватись, то так красиво, щоб провокувати лише посмішку ностальгії.

Рекомендуємо цей серіал не лише тим, хто любить жахи та містику, а й тим, хто її, як правило, не переварює. Stranger Things дивним чином подобається і дорослим, і дітям. Його хочеться порівняти із жуйкою Love is, яку ми досі інколи купуємо явно не заради самої жуйки, а заради суміші емоцій, що вона викликає.

Читайте також: "Воно приходить уночі": психологічний хорор, який важко назвати страшним

powered by lun.ua
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі
Залиште відгук