Сади Клода Моне (Живерні, Франція)

Клод Моне був не лише видатним художником-імпресіоністом, а й знавцем ландшафтного мистецтва. Досі його Нормандський та Водний сад у Живерні щороку приваблює півмільйона охочих подивитись на красу фарб природи. Митець переїхав до Живерні, що за 80 кілометрів від Парижа у 1883 році. До будинку прилягала одна велика ділянка землі в один гектар.

Коли Моне вирішив перетворити її на сад, довелося суттєво реконструювати простір та позбутися кількох десятків дерев. На їхньому місці художник висадив різні сорти троянд, польових квітів, маків, ромашок. У відповідні сезони подвір'я пульсувало яскравими кольорами.

Це надихало Моне і на його картинах дедалі частіше з'являвся власний сад. Також зачарованість квітами спонукала заглибитись у ботаніку, щоб дізнатись про нові рідкісні сорти рослин і обов'язково виростити їх у себе. Цей сад отримав назву Нормандський.


Сади Клода Моне

Коли ж зібрав достатньо грошей, Моне наважився на купівлю сусідньої ділянки для зведення ще одного саду, але вже більш грандіозного – в японському стилі. Для втілення ідей митця довелось проектувати штучну водойму та цілу систему водних каналів. Серед іншого, у Водному саду митець висадив плакучі верби, японські клени, бамбуковий гай, гліцинії, азалії, рододендрони, а з водойм почали визирати декоративні водяні лілеї різних кольорів.


У парку є штучна водойма та система водних каналів

У Живерні Моне прожив 43 роки – аж до смерті. У цей період його сади стали головним сюжетом картин великого майстра. Сам у Живерні народились "Човен" (1887), "Водяні лілеї, вечірнє враження" (1897-1898), "Лілеї цвітуть" (1914-1917), "Став з лататтям" (1919) та ще кілька сотень полотен.

Навідати митця та подивитись на красу, яку він створив наживо, приїжджали його теж імениті друзі – Матісс, Сезанн, Ренуар, Піссарро. І не з порожніми руками – часто мали у подарунок якісь незвичайні рослини для саду Моне.


Митця неодноразово відвідували його друзі

Проте захоплення Моне поділяли не всі. Так, місцеві неодноразово скаржились на художника владі, мовляв, той своїми рослинами псує воду.


Місцеві жителі скаржилися на митця

Після смерті художника у 1926 році догляд за дітищем Моне взяла на себе падчерка Бланш. Коли у 1947 році померла і Бланш, сади занепали. Привели їх до ладу після того, як за заповітом сина художника Мішеля все майно родини – будинок, картини, що там були, сади, – було передано Академії витончених мистецтв. Реконструкція була масштабною й потребувала фінансів, яких не було. Тож весь процес розтягнувся на 14 років – з 1966 до 1980. Тоді було наново вирито став та збудовано новий японський місток, який так любив Моне.


Сад Моне тривалий час занепадав

Парк квітів Кекенгоф (Ліссе, Нідерланди)

Дивовижний парк розкинувся на 32 гектарах землі. І вся ця гігантська площа вкрита 7 мільйонами квітів, з яких 4,5 мільйона – тюльпани 100 різновидів. Також тут вирощують нарциси, троянди, бузок, орхідеї, гіацинти, крокуси, рябчики, мускарії та 90 видів дерев.


Парк квітів Кекенгоф

Звели парк ще у 1840 році брати Зохери. А 1949 року відбулась перша виставка квітів. Ідея такого заходу належала торговцям квітів – вони потребували якоїсь платформи для наочності. Нині щороку близько мільйона туристів приїжджають сюди побачити на власні очі таке розмаїття кольорів, яке органічно вплітається у ландшафтні композиції – струмки, водоспади, фонтани, канали й навіть млин, що досі працює.

Але "щороку" не означає, що парк відкрито весь рік. Він працює лише з кінця березня до кінця травня. І лише за два місяці він приймає той самий мільйон гостей. Наприкінці квітня відвідувачів та відвідувачок радують парадом квітів Bloemencorso Bollenstreek. У парку розташовані три павільйони – "Віллем-Олександр", "Ораньє Нассау" і "Біатрікс".

У першому вирощують гіацинти, гортензії, лілеї, горшекові рослини і цибулини квіти в горщиках; у другому – фрезії, гербери, троянди, тюльпани, іриси, альстромерії, нарциси, хризантеми, кали, гвоздики; третій призначений для експозиції орхідей і належить принцесі Нідерландів.


У парку ростуть сім мільйонів квітів

Купити квіти у парку не можна. Ви можете хіба вибрати сорт рослин, що вас цікавить, і придбати цибулини, а далі вже вирощувати красу самостійно у себе вдома.

Парк Гуель (Барселона, Іспанія)

Творіння видатного каталонського архітектора Антоніо Гауді ідентичне до його філософії, у якій розвивав ідеї органічного співіснування природи та людини. Він стверджував, що природа не знає прямих ліній, тож сміливо порушував будівельні норми. Так, замість однотипних об'єктів-коробок створював цілі живі організми.

Таким є парк Гуель. Пробираючись крізь складну систему індивідуальних образів Гауді, тут ми знаходимо колони-стовбури, приміщення-печери, квіти, застиглі у рельєфній кераміці; фантастичних тварин, вкритих барвистою битою плиткою; будинки, які здається що вкриті глазур'ю.


Гауді розвивав ідеї органічного співіснування природи та людини

Однак спочатку парк не задумувався як власне парк. Це мало бути елітне поселення для місцевої буржуазії. Замовив такий проект друг архітектора підприємець Еузебі Гуель. Будівництво розпочалось у 1900 і закінчилось майже за 15 років – у 1914. І що зрештою? Оселятись там не хотіли, бо було далеко до центру міста.

Гауді та Гуель там встигли пожити, та все ж у 1926 році місцева влада викупила всю територію поселення і зробила громадським парком.

Парк Мірабель (Зальцбург, Австрія)

Парк розбили наприкінці XVII століття перед однойменним замком, де нині розташовується резиденція міської ради Зальцбурга. Один із символів парку – чарівний фонтан Пегаса. Навколо нього розташовані чотири скульптури, які символізують стихії вогню, води, землі й повітря. До речі, тут знімали одну зі сцен знаменитого голлівудського мюзиклу 1965 року "Звуки музики".

Парк Мірабель
Парк Мірабель

Неподалік можна знайти Літній театр, який "затонув" у зелені. Влітку там проводять різні свята. Крім того, у парку Мірабель розбили мальовничий сад троянд та оранжерею.


У парку Мірабель розбили мальовничий сад троянд та оранжерею

Королівські сади (Копенгаген, Данія)

Історія Королівських садів біля замку Розенборг розпочалася ще у 18 столітті. Фактично спочатку це був просто великий город. Там вирощували лікувальні трави та овочі для королівського двору.


Королівські сади

Громадським парком сади стали значно пізніше. Тепер алеями прогулюватись може будь-хто, на галявинах влаштовують пікніки, а туристи приходять сюди милуватися килимами з тюльпанів. Естетики Королівським садам додають мармурові скульптури та заквітчані альтанки.