Луїс Вейн почав писати картини, коли його дружині діагностували рак. Це складне випробування для будь-якої родини. Аби якось підбадьорити жінку, розрадою для якої був їхній кіт Пітер, чоловік почав то навчати його різним трюкам, то одягати в кумедні одежини, а потім став малювати. Вейн не мав профільної освіти і писав картини інтуїтивно. На початку його коти виглядали дуже природньо. Той випадок, коли хочеться сказати – кіт як кіт.
Читайте також: Депресія і шизофренія: видатні митці, яким не стали на заваді психічні розлади
Натуралістичне зображення кота Луїсом Вейном
Та після смерті дружини всього за три роки, як вони побралися, пухнасті ставали все більш антропоморфними і займались далеко не котячими справами – поводились, як люди; одягались, як люди; жили, як люди. Словом, майже "Колгосп тварин", але без аж такої похмурості та присмаку антиутопії.
Луїс Вейн "Літнє чаювання", 1886
Луїс Вейн "Різдвяна вечірка кошенят"
З часом коти Вейна почали "розпадатись" на фрактали. Зміні сприйняття тварин та їхньої візуалізації була причина – у 57 років у художника діагностували шизофренію. Звісно, його світовідчуття та реакції на зовнішні подразники дуже змінились. Із доброзичливого дивака він перетворився на підозріливого та агресивного чоловіка, не міг більше відрізняти вигадки від фактів, був переконаний, що екрани цупили електрику з мозку людей, почав писати дивні, нелогічні тексти. До цього всього ще додавались галюцинації та нав’язливі стани.
Читайте також: Наркотики, коханки і хронічний біль: історія художниці-бунтарки з ампутованою ногою
Пізні роботи Вейна вже не так чітко зображають котів
У 1924 році опинився у психлікарні після того, як скинув зі сходів свою сестру. Там у нього був сад та цілий розплідник котів. Вейн продовжував писати картини. Вони були яскравими, зі складними візерунками, тільки коти з них поступово зникали. Їхнє місце зайняли фрактали.
Роботи Луїса Вейна часто використовують у посібниках з психіатрії, щоб продемонструвати розвиток шизофренії.
Прогресування шизофренії Вейна на прикладі його картин
Художник прожив у психлікарні останні 15 (!) років свого життя.