5 листопада понад 70 громадських організацій опублікували спільну заяву і закликали міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, а також генерального прокурора Юрія Луценка піти у відставку.
Читайте также: Повільний реванш: чому відроджуються політичні сили, які призвели до початку Революції гідності
Громадськість вимагає від силовиків встановити не тільки виконавців нападу на Катерину Гандзюк і хто її облив кислотою, а також знайти і затримати замовників її вбивства.
Несподіванно для багатьох, Юрій Луценко заявив, що йде з посади, пояснивши своє рішення тим, що не може допустити двовладдя в країні, коли бездоказово знищують правоохоронну систему. Це був закид на адресу громадських активістів і деяких депутатів парламенту.
Юрій Луценко
У цей самий день перша віце-спікерка парламенту Ірина Геращенко повідомила, що коаліція не підтримає відставку генпрокурора. А спікер Верховної Ради Андрій Парубій навіть провів сигнальне голосування. За відставку Луценка проголосували лише 38 депутатів. Але сигнальне голосування нічого не означає. Це просто тест на реакцію депутатів.
Наступного дня, генеральний прокурор відправив заяву про свою відставку президенту України. Тепер президент має прийняти рішення, і далі вже документ йде на узгодження в парламент.
Луценко заявив, що не чіпляється за посаду, і я сподіваюсь, що він дійсно вирішив піти, а не є частиною політичної вистави, де він нібито на публіку хоче звільнитися, але його не відпускають депутати, вмовляючи залишитися на посаді. І тому у генпрокурора просто немає іншого виходу, ніж працювати далі. Бо тоді – це обман і політичний театр.
Припустимо, що його бажання щире. Так і хочеться сказати депутатам: "Дайте людині піти, відпустіть, усе одно він залишиться у політиці". Луценко про це неодноразово говорив. Але у нас є багато випадків, коли людей не відпускають з посад. Хочу нагадати деякі з них.
23 травня 2017 року міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий відправив до Верховної Ради заяву про відставку з проханням її розглянути. Це було півтора роки тому, але Кутового не звільняють. Він вже і на роботу не ходить, і на засідання уряду, але на сайті Кабміну його фотографія і посада є.
Тарас Кутовий
Інший приклад. Міністр інформаційної політики Юрій Стець. Він передав заяву про звільнення спікеру парламенту Андрію Парубію теж більше року тому – 31 травня 2017-го. Причина його відставки – стан здоров’я, а не політика. Але навіть така поважна причина не прискорює справ. Стець досі міністр, ходить на роботу і працює в уряді.
У попередньому уряді, який очолював Арсеній Яценюк, найбільше страждав міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі. Він то писав заяву про звільнення, то відкликав її. Парламент 4 рази провалював голосування за його відставку. Квіташвілі нарешті пішов, тільки після зміни уряду.
Не тільки міністрам складно піти з посади. Та ж ситуація з народними депутатами. У липні 2017 року позафракційний депутат В’ячеслав Константиновський заявив, що достроково складає мандат. Він опублікував заяву, яку теж відправив у парламент. Константиновський досі депутат, хоча у Раду він вже не ходить.
Останній приклад – це депутат фракції "Самопоміч" Андрій Журжій. Він подав заяву про дострокове припинення депутатських повноважень у липні цього року. У вересні регламентний комітет розглянув заяву депутата і затвердив подання про дострокове припинення його повноважень, але сесійна зала поки що не проголосувала за це рішення.
Читайте также: Як людина Авакова замовляє і "кришує" замахи на активістів
Звісно, Юрій Луценко знає про цю українську політичну практику. Тому, якщо він щиро хоче піти у відставку, а не грає на публіку, йому б не завадило звернутися ще раз до депутатів, наполягаючи на своєму рішенні, і роз’яснити його важливість для збереження репутації правоохоронних органів, парламенту і влади.
А депутатам варто не затягувати з відставками міністрів і політиків, які давно хочуть піти з системи. Це нормально. Державна служба і політика – не в’язниця, з якої не випускають. Тому я сподіваюсь, що у депутатів вистачить політичної волі, щоб прийняти ці рішення і відпустити Юрія Луценка у політику.
Шкода, звісно, що міністру МВС Арсену Авакову навіть на думку не спадає подібний варіант, що за помилки чи відсутність результатів у гучних розслідуваннях люди інколи йдуть у відставку. Але можливо і до цього ми ще колись прийдемо.