Так і з дощем. Ми, українці, стерпимо ріки замість доріг. Ми будемо клясти на чім світ стоїть, але будемо плисти у справах.

Вчора за кількагодинну зливу Львів поплив. Це вже нікого і не дивує. За літо я написала про кожне місто в країні, де після зливи бігли ріки.

Але львів’яни вчора стали свідками безпрецедентного випадку. Два поліцейських, роззувшись і підкотивши штани до колін, виносили на руках жінок з маршрутки. Поліцейські! На руках! Жінок з маршрутки! Це не виглядало як "зарисоваться", як показовість чи заробляння плюсів новій поліції.

Сумніваюся, що цих хлопців на заняттях "як бути хорошим патрульним" вчили, що у випадку надзвичайних погодних умов, – виносьте всіх на руках. Вони патрулі. Але, що ж клацнуло в головах цих людей, що вони розірвали усі шаблони своїм вчинком? Ніколи до цього я не бачила подібного ні світі, ні в Україні.

Якось один військовий сказав, що пафосна фраза про "зародження нації" не відповідає дійсності. Мовляв, це все прості балачки, а нація зароджується на Сході, бо там єднаються різні-прирізні люди з усіх куточків країни, всі знайомляться і стають побратимами.

У певній мірі він правий. У нас зараз чи не вся країна один з одним перезнайомилася. Але оце "зародження" не може відбуватися в одному місці. Отакі хлопці, були б вони поліцією чи кимось іншим – чи пройшли б вони повз тих, кому потрібна допомога? Це ж і є наша нація. Це те, що називається "не словом, а ділом".

Це не означає, що з цих хлопців потрібно створювати культ. Вони не зробили нічого героїчного, але продемонструвати звичайну небайдужість навіть просто в дощ, чи це не крутий вчинок?

Читайте також: Нова поліція зсередини: хабарі, нічні виклики і фільм "Крик"