Стаття з'явилась на сайті київської "Самопомочі". Пропонуємо повний її текст.

Ніколи не була прихильницею застосування понять "гендерна рівність" або "гендерна проблема". Але, аналізуючи рік роботи київської Самопомочі, можу сказати, що статистична більшість звернень в юридичні консультації щодо захисту прав і свобод надходила від жінок.

Реальна, повсякденна практика змусила мене змінити своє ставлення до так званих "жіночих" проблем.

На мій погляд, така статистика свідчить про те, що українські берегині наполегливо виборюють справедливість та активно шукають шляхів виходу зі скрутного становища, в яке потрапили їхні родини. Саме жінки виявились найпотужнішими правозахисницями нашого суспільства, навіть якщо це ніколи не було їхнім основним фахом.

Я дуже хочу, щоб той величезний соціальний, освітній і кваліфікаційний потенціал, який мають київські жінки, знайшов втілення в конкретних, життєздатних столичних ініціативах.

Зі спілкування з киянками ми зрозуміли, що жінкам значно важче скористатися навіть мізерною підтримкою влади та донорів для розвитку власної справи. Діючі програми не враховують їх потреб з отримання додаткових знань, інформаційно-консультативної допомоги, доступу до інформаційно-комунікативних ресурсів та бізнес-контактів. Більше того, порушення прав жінок відбуваються як на загальноміському, так і на загальнонаціональному рівні.

Тому дуже добре, що прийняли Закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". У ньому чітко задекларовано утвердження ґендерної рівності, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень. Це закон, спрямований на підтримку сім’ї: формування відповідального материнства і батьківства, забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам для поєднання професійних та сімейних обов’язків.

Чинний Закон України "Про місцеві вибори" також передбачав тридцятивідсоткове представництво осіб однієї статі у виборчих списках. Така норма є цілком прийнятною для суспільства та формує ще один ланцюжок у обраному Україною європейському векторі розвитку.

Але на практиці все сталося не так: чи то через правове невігластво, чи то у зв’язку із політичною корупцією.

24 вересня на сайті Центральної виборчої комісії з’явилося Роз’яснення щодо застосування деяких положень Закону України "Про місцеві вибори" під час реєстрації кандидатів у депутати (постанова Центральної виборчої комісії від 23 вересня 2015 року № 362). Пункт 4 роз’яснення фактично нівелює гендерні вимоги Закону. ЦВК прийняла рішення не вважати недотримання "гендерної квоти" підставою для відмови в реєстрації кандидатів в депутати.

Варто зазначити, що задля забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі, світові стандарти законодавчого регулювання виборчого процесу допускають встановлення ґендерних квот парламентського представництва. Зокрема, Конвенція ООН щодо ліквідації всіх форм дискримінації жінок від 1979 року визначає відповідальність держави за паритетне представництво жінок у виборних органах влади на основі спеціальних заходів. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий 16 грудня 1996 року, зобов’язує держав-учасників забезпечити рівні можливості користування всіма громадянськими і політичними правами для жінок і чоловіків.

Згідно з міжнародними стандартами та зобов’язаннями, Україна "має зробите все можливе, аби ліквідувати дискримінацію стосовно жінок в політичному та суспільному житті країни" (стаття 7 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, прийнята резолюцією 34/180 Генеральної Асамблеї на 34-й сесії ГА ООН 18 грудня 1979 року та ратифікована Україною 12 березня 1981 року), а політичні гравці заохочуються до "просування ідеї рівної участі жінок та чоловіків в політичних партіях з метою досягнення рівня кращого та ґендерно збалансованого представництва жінок на виборних посадах всіх рівнів, на яких приймаються рішення" (Стаття 3 Рішення 7/09 Міністерської ради ОБСЄ про участь жінок у політичному і суспільному житті, прийняте в Афінах 2 грудня 2009 року).

Таким чином, Центральна виборча комісія, прийнявши дискримінаційну Постанову № 362 від 23 вересня 2015 року, не виконала своїх повноважень в частині забезпечення дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого процесу. Крім того, ми побачили ставлення цього органу до європейської інтеграції України та до виконання взятих Україною міжнародних зобов’язань.

Київська "Самопоміч" поставила перед собою мету законно домогтися перегляду цієї постанови ЦВК та дотримання принципів виборчого права всіма суб’єктами виборчого процесу. Ще одне наше завдання: захист прав і свобод жінок України. У всіх потенційних соціальних і правових площинах. Це наша просвітницько-правова місія.