ФІЛЬТР

Баланопостит 

Баланопостит – це чоловіча хвороба, яка характеризується запальним процесом, що локалізується на головці та верхній плоті на статевому члені  чоловіків. Може передаватися статевим шляхом, а проявляється навіть у ранньому віці.

Причини баланопоститу

Найпоширенішою причиною виникнення баланопоститу є недотримання гігієни в паховій зоні. Проте є ще декілька причин, які можуть спровокувати хворобу:

  • фізіологічні особливості крайньої плоті (нееластичність, зайва кількість тканин);
  • наслідок механічного пошкодження головки статевого члена;
  • після лікування препаратами (у великих дозах), що виходять з сечею;
  • алергічні реакції;
  • незахищений статевий акт з хворою кандидозом (молочницею).

Симптоми баланопоститу

Можна виділити декілька основних симптомів, які спричиняють запальний процес:

  • біль;
  • свербіж;
  • печіння;
  • почервоніння;
  • набряк;
  • гноїння;
  • неприємний запах;
  • неприємні відчуття при відведенні крайньої плоті.

Баланопостит призводить до зниження чутливості статевого члена під час статевого акту, негативно впливає на сексуальне життя та потенцію.

Лікування

Індивідуальний підхід та правильно підібрані методи лікування лікарями-урологами дозволяють швидко й ефективно позбутися такої проблеми як баланопостит. Як тільки у чоловіка виникли перші симптоми, йому рекомендовано використовувати розчини антисептиків після ретельного миття статевого члена звичайним милом. Такі процедури проводять 2 рази в день протягом тижня. На початкових стадіях захворювання цих процедур може бути достатньо Якщо хвороба запущена, то чоловікові вже не обійтися без антимікробної терапії. У таких випадках здають аналізи сечі і крові, а також досліджують виділення з уретри. Залежно від наявної флори призначають антибіотики. Потрібно, щоб був пройдений весь курс до кінця, оскільки переривання лікування після настання видимого полегшення загрожує розвитком стійкості мікроорганізмів до використовуваних антибактеріальних речовин. Для місцевого лікування роблять аплікації на ніч з мазями, що містять антибіотики. Такі препарати повинен призначати лікар.

Діагностика

При діагностиці баланопоститу лікар, перш за все, проводить бесіду з пацієнтом і оглядає статевий член. Для отримання повної картини захворювання необхідно визначити збудника. Для цього проводиться ряд лабораторних досліджень, серед яких мікроскопія і посів мазків, взятих як з поверхні органу, так і з наявних виразок.

Ускладнення

Розрізняють такі типи баланопостита: первинний і вторинний. У першому випадку хвороба утворюється зовні від грибків і бактерій, у другому – інфекція проникає через сечовий канал з носія інфекції. Наразі лікарі-урологи виділяють кілька форм захворювання:

  • Катаральний. Найлегша форма, з якої починається патологічний процес. Характеризується набряком різного ступеня вираженості, почервонінням шкіри з печіння і сверблячкою. При затяжному процесі може додатися інфекція з утворенням гнійних (бактеріальних) виділень;
  • Ерозивний. При цій формі на уражених тканинах утворюються ерозії. Формується тканина з клітинами змертвілого епітелію, далі розвиваються яскраво-червоні ерозії й біль. Як ускладнення може розвинутися фімоз.
  • Гангренозний. Найважча форма захворювання, при якій розвивається загальна слабкість і навіть підвищується температура. Виразки поглиблюються і заповнюються гноєм, заживають дуже повільно.

Затягування зі звернення до лікаря в таких випадках може стати серйозною проблемою і мати наслідки – від звуження уретри до злоякісних пухлин. Також запальний процес може призвести до зниження чутливості головки статевого члена, що надалі створює проблеми та дискомфорт при статевому акті.

Профілактика

Профілактика баланопоститу відбувається так само, як і профілактика всіх статевих захворювань. Існують такі загальні методи:

  • правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів;
  • дотримання інтимної гігєни: мити пахову область 2 рази на день – вранці й ввечері, до і після статевого акту; 
  • періодичне самообстеження головки та крайньої плоті. При будь-яких змінах звертатися до лікаря;
  • у разі діагностування інфекції (або підозри на її наявність) спеціалізоване лікування;
  • обов'язкове повідомлення статевих партнерів;

Чим більше сексуальних партнерів – тим більший ризик отримати статеве захворювання, тому завжди потрібно пам’ятати про захищеність сексу і не вступати у випадкові статеві зв’язки.

Обов'язково потрібно дотримуватись правил гігієни у догляді за статевим членом і проходити регулярне обстеження у лікаря-уролога.

Симптоми: