ФІЛЬТР

Лімфаденіт

Лімфаденіт – запалення лімфовузлів у людини, викликане реакцією на серйозну хворобу в організмі, можливо, запущену, або у стані загострення. Лімфовузли – скупчення лімфатичних судин, здатне у відповідь на інфекції або захворювання якогось органу чи тканини виробляти специфічні клітини для боротьби з ними.

Причини лімфаденіту

Запалення і збільшення лімфовузлів може бути викликаним серйозною хворобою, яка вражає або лімфатичну систему, або органи поруч з запаленими лімфовузлами. У першому випадку в лімфовузол потрапляє інфекція, а в другому – лімфовузол починає посилено виробляти лімфоцити для боротьби із сильною загрозою.

Викликати лімфаденіт можуть гострі форми ГРВІ, інфекційних, бактеріальних і грибкових захворювань будь-яких органів, ВІЛ, наявність паразитів в організмі, чума, сибірська язва, автоімунні захворювання, порушення імунітету, будь-яке гостре запалення, лімфома і метастази в лімфатичну систему він онкології в будь-якому органі.

Зазвичай лікар здатний визначити рівень захворювання за симптомами лімфаденіту після огляду, збору анамнезу і аналізів, але іноді, доводиться проводити повне обстеження організму.

Лімфаденіт небезпечний тим, що по лімфатичній системі збудник може потрапити в будь-який орган в тілі. Крім того, якщо не звернути увагу на запалений вузол, незабаром він ініціює запалення і в інших – після цього знайти початковий осередок захворювання стає набагато складніше.

Схильні до лімфаденіту – люди з ослабленим імунітетом, алергіки, люди, які страждають хронічною стадією алкоголізму, хворі на щитовидку та з порушеннями гормонального рівня.

Види лімфаденіту

Лімфаденіт в першу чергу поділяють за локалізацію запалення лімфатичних вузлів. Таким чином лімфаденіт буває глибокий та поверхневий – за розташуванням вузлів у тілі, а також:

  • підщелепний;
  • підборідний;
  • завушний;
  • під пахвовий;
  • паховий.

За шляхом проникнення – одонтогенний та неодонтогенний (від ГРВІ, сепсису, неспецифічних інфекцій),

За станом він може бути гострим, або хронічним. Хронічний може бути гнійним, гіпераластичним, загостреним хронічним.

При виникненні гострого одонтогенного лімфаденіту необхідно звертатись до лікаря, тому що протягом 10 днів він може перейти у хронічний стан. При гострому одонтогенному лімфаденіті вузли пальпуються як тверді кульки, у пацієнта викликає біль натискання на них, проте шкіра залишається незмінною, а недалеко від запаленого лімфовузла можна знайти уражену ділянку тканин.

Якщо протягом 10–14 днів не прийняти міри, гострий лімфаденіт перетвориться на хронічний, і може навіть перейти у гнійний. Це супроводжується зміною температури, зміною та пошкодженням шкіри навколо лімфовузлу, нові виснажуючі симптоми.

Гнійний хронічний лімфаденіт небезпечний тим, що відбувається запалення і пошкодження тканини, поряд з якою знаходиться уражений лімфовузол. Відбувається накопичення клітин, які можуть призвести до утворення гною.

Симптоми лімфаденіту

У нормальному стані лімфовузли або не промацуються, або відчуваються лише еластичними кульками під шкірою. Залежно від причини виникнення лімфаденіту, можуть проявлятися різні симптоми:

  • збільшення лімфовузлів;
  • почервоніння шкіри в районі ураження лімфовузлів;
  • больові відчуття від доторку до лімфовузла;
  • зливання лімфовузлів разом;
  • підвищена температура;
  • спаювання лімфовузлів з сусідньої тканиною і сильне збільшення;

Захворювання може викликати підвищену температуру, слабкість і інтоксикацію.

Якщо лімфаденіт спровокувала якась хвороба, то під час гострого лімфаденіту будуть проявлятись її перші симптоми, а при хронічному – вже повний список цих симптомів. Тому, якщо обидві хвороби було запущено на початковому рівні, при хронічному лімфаденіті лікування буде набагато складнішим.

Туберкульоз і сифіліс зазвичай викликають хронічний лімфаденіт, бактерії, грибки викликають гострий лімфаденіт, який потім може викликати і тромбофлебіт.

Однак, можливо, що збільшення лімфовузлів може бути викликане послабленим імунітетом. При цьому ніякої серйозної хвороби в організмі не буде – саме така комбінація може викликати як автоімунне захворювання, так щось серйозніше.

Діагностика лімфаденіту

Найчастіше лікар визначає лімфаденіт після огляду, збору анамнезу і пальпації лімфовузлів, але часто призначають також біохімію і загальний аналіз крові, і обстеження УЗД. Проводиться ретельне обстеження носоглотки на можливі захворювання в цьому місці. Також можуть призначити проведення біопсії або додаткових аналізів рідин тіла. Матеріал лімфовузла дозволяє виключити рак та інші серйозні захворювання лімфатичної системи.

Лімфаденіт лікують паралельно із захворюванням, яке його викликало.

Лікування лімфаденіту

Для лікування лімфаденіту в першу чергу визначають його причину – від цього буде залежати лікування. Зазвичай лікування консервативне медикаментозне, проте у запущених випадках можливе оперативне втручання.

Після встановлення діагнозу лікар призначає препарати – для бактеріального призначають антибіотики, для інфекційного – першочергове лікування інфекції (призначення антибіотиків, заспокійливих, анальгетиків, протизапальних препаратів тощо), знеболювання ураженого лімфовузла. Для домашнього лікування часто застосовуються мазі для впливу на шкіру та підшкірні уражені тканини, – часто це дозволяє пришвидшити лікування. Також, у більшості випадків обов’язковим є посилений водний режим, послаблення фізичних навантажень, якщо вони були, специфічні дієти.

Якщо збудником є важка інфекція, і лімфовузли не вдається вилікувати консервативними методами – доводиться їх видаляти. Іноді для лікування проводять розтин, дренування і санацію ураження лімфовузлів. У разі доброякісного утворення можливе видалення або спостереження. Коли причиною лімфаденіту є рак, лікарі зосереджуються на його лікуванні.

Після операцій лікар також призначає подальше лікування до якого входять антибіотики широкого спектру (наприклад макроліди), антигістамінні, протизапальні і обезболюючі.

Профілактика лімфаденіту

Лімфаденіт проявляється як реакція на запущене або застаріле захворювання, тому для попередження хвороби необхідному вчасно і в повній мірі займатися лікуванням, не запускати гнійні рани, інфекційні, бактеріологічні захворювання, уникати мікротравм і не займатися самолікуванням. У групі ризику люди, які страждають імунодефіцитом, хронічними захворюваннями, постійно хворіють на ГРВІ.

Ускладнення лімфаденіту

Головні ускладнення лімфаденіту є поширення раку або інфекції, виникнення раку, виникнення тромбофлебіту. Через те, що лімфаденіт є сигналом більш серйозної хвороби, його ігнорування може призвести до летальних наслідків.

Симптоми: