ФІЛЬТР

Азицин : інструкція, застосування, ціна

Азицин – антибактерійний препарат, який володіє широким спектром протимікробної дії та призначається у разі цілої низки інфекційних захворювань, збудниками яких є патогени (бактерії), чутливі до діючої речовини препарату – азитроміцину.

Склад

Діюча речовина: азитроміцин (аzithromycin). В одній таблетці міститься азитроміцину дигідрату у перерахунку на азитроміцин 500 мг.

Допоміжні речовини: лактоза моногідрат, повідон, целюлоза мікрокристалічна, тальк, сепіфілм 752 білий, натрію лаурилсульфат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, макрогол 4000.  

Форма випуску препарату 

Білі, подовгасті, випуклі з обох боків таблетки, вкриті плівкою у дозуванні по 500 мг №3. У контурній чарунковій упаковці - по 3 таблетки. У пачці – одна контурна чарункова упаковка. Азицин також випускається у формі капсул у дозуванні по 250 мг №6 (по шість капсул у контурній чарунковій упаковці).     

Фармакотерапевтична група

Азицин належить до групи лікарських засобів антибактерійної дії, призначених для системного застосування, а також до групи макролідів, лінкозамідів та стрептограмінів.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Фармацевтичний інгредієнт Азицину є макролідним антибіотиком, що володіє широким спектром протимікробної дії. Азитроміцин зв’язується з 50S-субодиницею рибосом та попереджає транслокацію пептидів, блокуючи тим самим продукування білка бактерією. Водночас полінуклеотиди продовжують синтезуватися як зазвичай. Пневмококи, фекальний ентерокок, Streptococcus pyogenes (група А) та золотистий стафілокок, зокрема метицилінрезистентний (MRSA) є кросрезистентними до азитроміцину.

Патогени, до яких препарат виявляє протимікробну дію:

Нестійкі до антибіотику види

 

Грампозитивні бактерії аеробні

Золотистий стафілокок (зокрема метицилінрезистентний)

Бета-гемолітичні стрептококи з групи А

Пневмокок (у т.ч. той, який є нестійким до пеніциліну)

Грамнегативні бактерії аеробні

Гемофільна паличка

L. pneumophila (збудник легіонельозу)

Пастеурелла мультоцида

Haemophilus parainfluenzae (вид гемофілу, який у нормі не викликає захворювань)

Моракселла катараліс

 

Бактерії анаеробні

Клостридія перфрінгенс

Рід бактерій превотелла

Fusobacterium (рід бактерій, схожих на представників Bacteroidetes)

Porphyromonas (представники транзитної і нормальної мікрофлори піхви у жінок)

 

Інші патогени

Хламідія трахоматіс

Мікоплазма пневмонія

Chlamydia pneumoniae (головний збудник запалення легенів)

Патогени, які у поодиноких випадках набувають стійкості до препарату

Грампозитивні бактерії (аеробні)

Пневмокок (частково стійкий до пеніциліну)

Патогени з вродженою стійкістю до антибіотика

 

Грамнегативні бактерії (аеробні)

Фекальний ентерокок

Золотистий стафілокок (метицилінрезистентний)*

 

 

Грамнегативні бактерії (анаеробні)

Бактероїди

 

* Патоген часто виказує стійкість до макролідних препаратів, відтак рідко є також чутливим до азитроміцину (діючої речовини Азицину).

Фармакокінетика. Після прийому таблеток внутрішньо близько 37% діючої речовини надходить у місце терапевтичної дії в організмі, а пік концентрації азитроміцину у плазмі крові досягається через дві, максимум три години. Фармацевтичний інгредієнт розподіляється по всіх тканинах (у збалансованому стані на рівні 31,1 л/кг), де його є у 50 разів більше, ніж у сироватці крові. З її білками препарат зв’язується залежно від показників концентрації: при 0,5 мкг/мл – на 12%, при 0,05 мкг/мл – на 52%.

Фінішний період напіввиведення азитроміцину із плазми крові відповідає періоду напіввиведення препарату з тканин організму і становить від двох до чотирьох днів.

Протягом наступних трьох близько 12% дози препарату, введеної у вену виводиться разом із сечею у незміненому вигляді. Найбільша кількість незміненої діючої речовини разом із десятьма кінцевими продуктами обміну, що утворилися завдяки О-, а також N-деметилюванню, розщепленню кланідози кон’югату і гідроксилюванню кілець аглікону та дезозаміну, виявляється у жовчі. За результатами проведених мікробіологічних досліджень та рідинної хроматографії доведено, що кінцеві продукти обміну фармацевтичного інгредієнту Азицину мікробіологічної активності не виказують.

Показання до застосування 

Препарат призначають при інфекційних захворюваннях, збудниками яких є патогени, нестійкі до аzithromycin (діючої речовини антибіотика):

  • інфекціях горла/вуха/носа (бактерійних фарингітах, тонзилітах, синуситах, середньому отиті);
  • інфекціях м’яких тканин і шкіри (мігруючій еритемі, яка з’являється на початковій стадії хвороби Лайма, імпетиго, звичайних вуграх, рожі, вторинних піодерматозах);
  • інфекціях дихальних шляхів (позалікарняній пневмонії, бактерійному бронхіті);
  • інфекціях, що передаються статевим шляхом (неускладнених генітальних інфекційних захворюваннях, збудником яких стала хламідія трахоматіс).

Протипоказання

  • Гіперчутливість до фармацевтичного інгредієнту антибіотика, його допоміжних речовин або іншого антибактерійного препарату, що належить до групи кето- чи макролідів;
  • одночасна терапія похідними маткових ріжок (через ризик отруєння);
  • важкі порушення у роботі нирок та/або печінки.

Спосіб застосування і дозування

Допускається прийом препарату лише тими пацієнтами, які важать понад 45 кг (неважливо, дорослий це чи дитина) – за одну годину до або дві після їжі один раз на добу.

Пацієнтам, у яких діагностували інфекційні захворювання вуха/горла/носа, м’яких тканин, шкіри (виняток – мігруюча еритема, яка набула форми хронічної), дихальних шляхів азитроміцин призначають у дозуванні одна таблетка (500 мг) на день. Приймати три дні поспіль. 

Хворим із звичайними вуграми (якщо хвороба – середньої важкості) призначають загальну дозу антибіотика – 6 г, яку розбивають на визначену кількість прийомів: спочатку по одній таблетці (500 мг) один раз на день три дні поспіль. Далі – також по одній таблетці (500 мг), але вже один раз на тиждень 9 тижнів поспіль. Між прийомом першої і четвертої таблетки має бути витриманий інтервал – тиждень (7 днів).

У разі мігруючої еритеми таблетки приймають за такою схемою:

1-ий день – дві таблетки (1 г) за один прийом один раз на добу;

2-5-ий день – одна таблетка (500 мг) один раз на добу.

Пацієнтам з інфекційними захворюваннями, що передаються статевим шляхом призначають одразу дві таблетки (1 г) на один прийом. Курс лікування передбачає прийом 1 г діючої речовини препарату.

Якщо хворий пропустив прийом, прийняти таблетку мусить, як тільки про це згадає, а далі – вичекати добу і продовжити лікування за визначеною схемою.

У разі ниркової недостатності (якщо дисфункція органу є незначною, зі швидкістю клубочкової фільтрації від 10 до 80 мл/хв.), антибіотик потрібно приймати у тій же дозі, що його приймають інші пацієнти, в яких нирки нормально функціонують. А якщо порушення – важке, при якому швидкість клубочкової фільтрації є нижчою, ніж 10 мл/хв., азитроміцин слід застосовувати у терапії з обережністю.

Хворим із печінковою недостатністю у разі важкого перебігу хвороби препарат не призначають, оскільки його діюча речовина проходить процес метаболізму у печінці та виводиться з організму із жовчю. Як такі пацієнти реагують на лікування азитроміцином – інформація відсутня (з огляду на брак досліджень на цю тему).

Похилий вік хворого не вимагає корекції дози антибіотика, але зважаючи на те, що у такому віці електрична провідність серця погіршується та зростає ризик розвитку аритмії, препарат слід приймати з обережністю і під контролем лікаря.

Побічна дія

Терапія Азицином частіше, ніж в одному випадку на 10000, але рідше, ніж в одному на 1000, супроводжується ажитацією (неспокійною поведінкою); холестатичною жовтухою/порушенням нормальної роботи печінки; гострим генералізованим екзантематозним пустульозом, фоточутливістю.

Частіше, ніж в одному випадку на 1000, але рідше, ніж в одному на сто, лікування азитроміцином загрожує виникненням кандидозу (у т.ч. ротової порожнини), інфекційних захворювань піхви, грибкових/бактерійних інфекцій, запалення легенів, порушення дихальної функції, гастроентериту, фарингіту і риніту; еозинофілії, лейко- і нейтропенії; реакції гіперчутливості, набряку Квінке; безсоння і нервозності; запаморочення, сонливості, парестезії і дисгевзії; вертиго, порушень зору та слуху; пальпітації серця; приливів; носових кровотеч і диспное; закрепу, диспепсії, дисфагії, відрижки, надлишкового виробництва слини, метеоризму, гастриту, сухості і виразок у роті; висипань на шкірі, її сухості та свербежу, кропив’янки, дерматиту і гіпергідрозу; остеоартриту, болю у спині та шиї, міальгії; болю у ділянці нирок і дизурії; тестикулярних порушень (у чоловіків) та маткових кровотеч (у жінок); хворобливості/поганого самопочуття/втоми, болю в області грудей (пацієнти описують його як «біль у серці»), гіпертермії, астенії, набряку обличчя та периферичних набряків; підвищенням рівнів АСТ і АЛТ, білірубіну, лужної фосфатази у крові (погіршення показників печінкових проб, що можливо з’ясувати завдяки проведенню лабораторних аналізів), сечовини, креатиніну, хлориду, глюкози, тромбоцитів, бікарбонату, зниженням рівня гематокриту, зміною показників калію та натрію; розвитком ускладнень після лікування отруєнь і різноманітних уражень організму.

При лікуванні азитроміцином частіше, ніж в одному випадку на 100, але рідше, ніж в одному на 10 можуть виникати такі побічні ефекти як анорексія; головний біль; нудота, блювання, біль у животі; зменшення кількості лімфоцитів, зниження рівня бікарбонату у крові і, навпаки, збільшення кількості еозинофілів та підвищення рівнів базо- і нейтрофілів, а також моноцитів. 

Частіше, ніж в одному випадку із 10 пацієнтів турбує діарея.

Існує перелік побічних ефектів, які можуть проявлятися при терапії препаратом, однак, як часто – неможливо з’ясувати з огляду на наявні дані:

  • псевдомембранозний коліт;
  • гемолітична анемія і тромбоцитопенія;
  • анафілактична реакція;
  • агресивність, делірій, тривожність, галюцинації;
  • втрата свідомості, гіпестезія, ано- і паросмія, судоми, підвищена психомоторна активність, агевзія та міастенія;
  • дзвін у вухах та інші симптоми погіршення слуху;
  • збільшення QT-інтервалу на електрокардіограмі, мерехтіння/тріпотіння шлуночків серця, аритмія (зокрема шлуночкова тахікардія);
  • зниження артеріального тиску;
  • зміна кольору язика;
  • панкреатит;
  • печінкова недостатність, яка може призвести до смерті пацієнта, некротичний, а також фульмінантний (з блискавичним перебігом) гепатит;
  • синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, токсичний епідермальний некроліз, реакція на антибіотик, що супроводжується еозинофілією та системними порушеннями роботи організму;
  • артралгія;
  • інтерстиціальний нефрит/гостра ниркова недостатність.

При застосуванні препарату з метою запобігання або терапії інфекційних захворювань, викликаних бактеріями з роду Mycobacterium можуть виникати інші небажані побічні реакції, які відрізняються і за своїм характером, і за частотою виникнення:

частіше, ніж в одному випадку на 1000, але рідше, ніж в одному на 100, терапія азитроміцином супроводжується гіпестезією; дзвоном у вухах та загалом погіршенням слуху; пальпітацією серця; запаленням печінки (гепатитом); фоточутливістю, синдромом Стівенса-Джонсона; астенією, слабкістю, поганим самопочуттям;

частіше, ніж в одному випадку на 100, але рідше, ніж в одному на 10 – анорексією, запамороченням, головним болем, дисгевзією, парестезіями; погіршенням зору та слуху; висипаннями на шкірі і її свербежем; артралгією; підвищеною втомлюваністю;

частіше, ніж в одному випадку із 10 – діареєю, нудотою, дискомфортом та болем у животі, його здуттям (метеоризмом), частим рідким стільцем.

Передозування 

Прийом надто високих доз азитроміцину, вищих, ніж це рекомендовано виробником, як правило, супроводжується проявами загальної інтоксикації, болем у животі, діареєю, сильною нудотою, розладами слуху.

У таких випадках хворому слід промити шлунок і дати випити активоване вугілля у пропорціях, зазначених в інструкції до цього лікарського засобу. За потреби необхідно провести симптоматичне лікування, що передбачає підтримку життєво важливих функцій. Антидота, який би виявляв специфічну дію проти азитроміцину, не розроблено.

Взаємодія з іншими препаратами та інші види взаємодій

Одночасна терапія азитроміцином і ліками, здатними пролонгувати інтервал QT, допускається, але приймати ці препарати треба з обережністю.

Як показали дослідження, паралельне застосування у лікуванні антацидів не впливає на фармакокінетику діючої речовини Азицину (йдеться передусім про зміни у біодоступності). Водночас пік концентрації фармацевтичного інгредієнту у плазмі крові зменшується приблизно на чверть, тому одночасна терапія цими ліками є небажаною.

При одночасному прийомі протягом п’яти днів цетиризину у дозуванні 20 мг та азитроміцину здоровими добровольцями, які погодилися взяти участь у дослідженні, вказані препарати не змінювали фармакокінетики одне одного та суттєво не змінювали інтервал QT.

При одночасному лікуванні азитроміцином та диданозином у дозуванні 1200 мг і 400 мг відповідно (дози розраховані на одну добу) у шести ВІЛ-інфікованих пацієнтів фармакокінетика діданозину (порівняно із групою плацебо) не змінилася.

Внаслідок поєднання азитроміцину чи будь-якого іншого макролідного антибіотика з колхіцином або діоксином (субстратами Р-глікопротеїну) підвищується рівень останніх у плазмі крові. На це треба зважати, якщо є необхідність одночасного застосування цих ліків.

При прийомі одноразової дози азитроміцину у 1000 мг або багатократної у 600 мг чи 1200 мг разом із зидовудином фармакокінетика останнього не змінюється. Не впливає це і на процес виведення з організму препарату та його глюкуронатного продукту обміну разом зі сечею, проте у мононуклеарах крові, що наповнює периферійні судини збільшується концентрація фосфорильованого зидовудину та його метаболіту, який є клінічно активним. Ця інформація, можливо, й не має клінічного значення, але буде корисною для пацієнтів, які одночасно приймають ці ліки.

Діюча речовина Азицину істотно не взаємодіє з цитохром Р450-залежною монооксигеназою, не спричиняє її інактивації або індукції за посередництвом цитохром-метаболітного комплексу (не змінює фармакокінетику еритроміцину та інших макролідів), що підтверджується дослідженнями взаємного впливу на фармакокінетику азитроміцину і ліків, у біотрансформації яких бере участь цитохром Р450-залежна монооксигеназа.     

Одночасна терапія азитроміцином та похідними маткових ріжок підвищує ризик отруєння останніми.

У разі прийому 500 мг азитроміцину та 10 мг аторвастатину (вказані дози розраховані на добу), концентрація останнього у сироватці крові не змінюється, що підтверджують результати дослідження блокування HMG СоА-редуктази. Водночас під час постмаркетингових спостережень фіксувалися випадки рабдоміліозу у хворих, які одночасно застосовували у лікуванні азитроміцин та статини.

У пацієнтів (здорових учасників фармакокінетичних досліджень), що приймали азитроміцин разом із карбамазепіном, концентрація останнього у сироватці крові (як і концентрація активного метаболіту цього препарату) не змінювалася.

У разі, якщо хворий приймав азитроміцин через дві години після прийому циметидину у разовій дозі, впливу на фармакокінетику азитроміцину не було зафіксовано.    

Як показали дослідження на здорових добровольцях, діюча речовина Азицину не змінює антикоагулянтного ефекту, яким володіє варфарин, прийнятий у дозі 15 мг (однократній). Більше того: цей ефект потенціюється при одночасній терапії пероральними коагулянтами кумаринового типу та азитроміцином. 

Попри те, що причиново-наслідковий зв’язок не встановлено, у разі, якщо пацієнту, який лікується антикоагулянтами кумаринового типу, призначеними для перорального прийому, призначають азитроміцин, потрібно постійно стежити за таким показником як протромбінований час.   

У пацієнтів (здорових добровольців), які впродовж трьох діб приймати таблетки Азицину у дозуванні по 500 мг на добу, після чого прийняли циклоспорин (одноразову дозу у розрахунку 10 мг/кг), підвищилися такі показники як пік концентрації циклоспорину у крові та крива «концентрація – час»  (0-5). Ці дані підтверджують, що ці ліки поєднувати у терапії можна, але лише за крайньої необхідності та з обережністю, постійно моніторячи рівні циклоспорину і коригуючи дози обох препаратів.

Разова доза азитроміцину у 600 мг та ефавіренцу у 400 мг, якщо приймати їх щодня протягом тижня (7-ми діб), не впливає значно на фармакокінетику одна одної.

Разова доза азитроміцину у 1200 мг не впливає на фармакокінетику флуконазолу у дозі 800 мг. Флуконазол своєю чергою не впливає на загальну експозицію та період напіввиведення азитроміцину, хоча його концентрація у крові знижується на 18%, що не є клінічно значимим фактом.

Разова доза азитроміцину у 1200 мг не впливає на фармакокінетику індинавіру у дозі 800 мг, який пацієнт приймав за схемою тричі на день п’ять діб поспіль. Аналогічно азитроміцин не змінює фармакокінетику метилпреднізолону.

При одночасному прийомі азитроміцину у дозуванні 500 мг упродовж трьох діб та разової дози мідазоламу у дозуванні 15 мг азитроміцин не впливає на фармакодинаміку та фармакокінетику останнього.

При поєднанні з нелфінавіром концентрація азитроміцину у плазмі крові зростає. Це не вимагає корекції дози останнього, однак, потребує відстеження небажаних побічних реакцій, які можуть виникати при прийомі азитроміцину.

Концентрація рифабутину та азитроміцину у плазмі крові не змінюється у разі одночасного прийому цих ліків, але може розвинутися нейтропенія, яка швидше асоціюється із застосуванням рифабутину, а не власне поєднанням цих лікарських засобів.             

У пацієнтів-чоловіків (здорових добровольців) азитроміцин у дозуванні 500 мг на добу протягом трьох діб не впливав на показники кривої "концентрація – час" та концентрації силденафілу і його основного продукту обміну, який циркулює у крові.

Вплив азитроміцину на терфенадін і, навпаки, не був доведений під час проведених фармакокінетичних досліджень, але такі випадки трапляються, хоч вони і є поодинокими.  

Під час проведення досліджень на здорових добровольцях не було отримано доказів впливу азитроміцину на фармакокінетику теофіліну і, навпаки, які б мали клінічне значення.

Одночасна терапія азитроміцином у дозі 500 мг у першу добу лікування та у дозі 250 мг у другу у поєднанні з тріазоламом істотно не вплинула на показники фармакокінетики останнього (при порівнянні із результатами одночасного прийому тріазоламу та препарату з ефектом плацебо).

Поєднання триметоприму у дозі 160 мг, сульфаметоксазолу у дозі 800 мг протягом тижня (7-ми днів) з азитроміцином у дозі 1200 мг (на 7-у добу) не змінило максимальних концентрацій, загальних експозицій та екскрецій триметоприму і сульфаметоксазолу разом зі сечею. Вміст азитроміцину у плазмі крові був практично таким самим, який спостерігався під час інших досліджень.

Клінічні дослідження на тему, як взаємодіють між собою азитроміцин та доксорубіцин, не проводилися, а наскільки клінічно значимими є доклінічні – невідомо.

Особливості застосування

Рідко, але азитроміцин може викликати серйозні алергічні реакції, зокрема стати причиною набряку Квінке та анафілаксії, яка подекуди може мати летальні наслідки, а також спричинити реакції з боку шкіри, зокрема спровокувати розвиток гострого генералізованого екзантематозного пустульозу. Окремі реакції організму тягнуть за собою появу симптомів, які згодом будуть виникати знову, що вимагає не лише тривалого спостереження за станом здоров’я пацієнта, а й відповідної терапії.    

Метаболізм діючої речовини Азицину відбувається головним чином у печінці, а тому препарат слід приймати з максимальною обережністю хворим, які страждають на печінкову недостатність. Якщо з’явилися ознаки порушення функції печінки (наростаюча астенія, потемніння сечі, печінкова енцефалопатія, пожовтіння шкіри/склер, підвищена схильність до кровотеч), необхідно постійно контролювати роботу цього органу. Якщо він працює з порушеннями, треба відмовитися від подальшого лікування азитроміцином.

У разі важкої дисфункції нирок, при якій швидкість клубочкової фільтрації становить менше 10 мл/хв., системна експозиція фармацевтичного інгредієнту Азицину зростає на 33%.

При терапії азитроміцином або будь-яким іншим макролідним антибіотиком, може пролонгуватися реполяризація серця, а також інтервал QT, підвищуватися ризик виникнення тріпотіння/миготіння шлуночків та розвитку аритмії. Шлуночкові аритмії є особливо небезпечними з огляду на ймовірність зупинки серця у таких хворих.

Проаритмічні стани, при яких Азицин потрібно призначати з обережністю:

  • вроджене/зареєстроване подовження інтервалу QT;
  • порушення обміну електролітів (найбільшу увагу слід звернути на пацієнтів із дефіцитом калію та магнію в організмі);
  • під час терапії іншими активними речовинами, які пролонгують інтервал QT (проаритмічними препаратами класу ІА та ІІІ, цизапридом і терфенадіном);
  • клінічно релевантна брадикардія/важка серцева недостатність/аритмія.

Існують дані, які підтверджують ризик загострення міастенії або рецидиву хвороби у хворих, які приймають азитроміцин.

Діюча речовина Азицину виявляє очікуваний лікувальний ефект при запальних хворобах ротоглотки, збудниками яких є стрептококи, проте не може застосовуватися як профілактичний засіб для попередження гострого поліартриту, викликаного ревматизмом.

Застосування препарату (як і будь-яких інших антибіотиків) може супроводжуватися ризиком розвитку мікозів (т. зв. суперінфекцій).

Існує достатньо даних, які підтверджують, що прийом азитроміцину (як і загалом будь-якого іншого антибактерійного препарату, за винятком небагатьох) може викликати появу діареї, збудником якої є Clostridium difficile. Це пов’язано з тим, що антибіотики негативно впливають на мікрофлору товстого кишечника, провокуючи надмірний ріст цієї грампозитивної анаеробної паличковидної бактерії, яка виробляє токсини, котрі викликають збій у роботі ШКТ, через що випорожнення стають рідкими. Ті бактерії, які виробляють гіпертоксин, як правило, є нечутливими до пропонованої терапії антибіотиками. Така інфекція, прогресуючи, може означати для пацієнта втрату ободової кишки, яку доведеться видалити хірургічним способом. Якщо хворий, який проходить лікування азитроміцином або будь-яким іншим антибіотиком (або проходив менше двох місяців тому), скаржиться на діарею, необхідно перевірити, чи не став причиною цієї проблеми згаданий патоген.

Азитроміцин не можна поєднувати зі спиртним!

З огляду на те, що до складу Азицину входить лактоза, хворим, які страждають на рідкісні форми непереносимості галактози/синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції/недостатність лактази ліки застосовувати не слід.

Застосування у період вагітності та грудного годування

У ході досліджень, під час яких вивчався вплив препарату на фертильність, тваринам вводилися дози, які виявляють токсичний вплив на організм матері. Натомість на плід діюча речовина лікарського засобу такого негативного ефекту не виявила. Проте це не означає, що азитроміцин можна вважати безпечним для плоду, оскільки подібні контрольовані дослідження на вагітних жінках не проводилися, а вплив на фертильність тварин не завжди є тотожним впливу на людський організм, тому Азицин вагітним призначають, але лише у крайніх випадках, зваживши користь та ризики для здоров’я жінки і плоду.

Фармацевтичний інгредієнт препарату здатен проникати у материнське молоко, проте немає достатньої інформації про фармакокінетику його виділення (з огляду на відсутність контрольованих клінічних досліджень на цю тему). Допускається прийом Азицину жінками у період лактації, але тільки якщо потенційна користь для здоров’я жінки є більшою за можливі ризики для дитини.

Те, чи впливає препарат на репродуктивну функцію, перевірялося у дослідах на щурах – після застосування азитроміцину ймовірність завагітніти у самок знижувалася. Наскільки ці дані є актуальними для жінок – невідомо.

Здатність впливати на швидкість реакції при управлінні автотранспортом

Терапія цим антибіотиком може супроводжуватися запамороченням, порушеннями зору та сонливістю, тож допоки вона триває, сідати за кермо чи працювати з механізмами, які можуть становити потенційну загрозу для пацієнта і оточуючих людей, протипоказано.

Ціна

Від 80 до 96 гривень за Азицин у формі таблеток, вкритих оболонкою у дозуванні по 500 мг №3.

Термін і умови зберігання

Азицин рекомендується зберігати у заводській упаковці, у місцях, до яких не мають доступу діти, за температури, яка не перевищує 25ºС, не довше двох років від дати виготовлення лікарського засобу.

Категорія відпуску

Щоб придбати антибіотик, необхідний рецепт від лікаря.нкозамідів та стрептограмінів.

В наявності на Liki24.com Купити
  • Виробник:
    Дарниця, ФФ, ПрАТ, м.Київ, Україна
  • Діючі речовини:
    Азитроміцин (azithromycin)
  • Код АТХ:

    J01FA10

    J - Протимікробні засоби для системного застосування

    J01 - Антибактеріальні засоби для системного застосування

    J01F - Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни

    J01FA - Макроліди

    J01FA10 - Азитроміцин