ФІЛЬТР

Цефтриаксон : інструкція, застосування, ціна

Цефтриаксон – антибіотик III покоління широкого спектру дії групи ценфалоспоринів, з ефектом продовженої дії, який приймають тільки у вигляді ін’єкцій.

Склад і форма випуску

Основна діюча речовина препарату – ceftriaxone (цефтриаксон)

Допоміжні речовини відсутні.

Випускається у флаконах по 0,5–1 г цефтриаксону натрієвої солі – сухої речовини, яку треба розчиняти. Іноді йде в комплекті з розчинником – 10 ампул розчинної речовини.

За фізичними характеристиками цефтриаксон – білий кристалоподібний порошок, іноді жовтуватого кольору.

Фармакологічні властивості

Функція цефтриаксону полягає у пригніченні синтезу клітинних мембран. Препарат активний in vitro відносно більшості грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Він вкрай стійкий до більшості b–лактамаз (як пеніциліназ, так і цефалоспориназ) грампозитивних і грамнегативних бактерій. Він також активний проти клінічних інфекцій та деяких інших мікроорганізмів (розділ "Показання")

Більше про його ефективність проти мікроорганізмів:

ГРАМПОЗИТИВНІ АЕРОБИ. Staphylococcus aureus (метициліночутливий), коагулазо-негативні стафілококи, Streptococcus pyogenes (β–гемолітичний, групи А), Streptococcus agalactiae (β–гемолітичний, групи В), β–гемолітичні стрептококи (групи ні А, ні В), Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae. Стійкі до метициліну Staphylococcus spp., резистентні до цефалоспоринів, у тому числі до цефтриаксону. Також Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium та Listeria monocytogenes проявляють стійкість до цефтриаксону.

ГРАМНЕГАТИВНІ АЕРОБИ. Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головним чином A. baumanii)*, Aeromonas hydrophila, Alcaligenes faecalis, Alcaligenes odorans, алкагеноподібні бактерії, Borrelia burgdorferi, Capnocytophaga spp., Citrobacter diversus (в тому числі C. amalonaticus), Citrobacter freundii*, Escherichia coli, Enterobacter aerogenes*, Enterobacter cloacae*, Enterobacter spp. (інші)*, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Hafnia alvei, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae**, Moraxella catarrhalis (раніше називалися Branhamella catarrhalis), Moraxella osloensis, Moraxella spp. (інші), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeaе, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus penneri*, Proteus vulgaris*, Pseudomonas fluorescens*, Pseudomonas spp. (інші)*, Providentia rettgeri*, Providentia spp. (інші), Salmonella typhi, Salmonella spp. (нетифоїдні), Serratia marcescens*, Serratia spp. (інші)*, Shigella spp., Vibrio spp., Yersinia enterocolitica, Yersinia spp. (інші).

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону головним чином унаслідок утворення β–лактамаз, що кодуються хромосомами.

** Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону унаслідок утворення низки плазмідо-опосередкованих β–лактамаз.

ПРИМІТКА. Багато зі штамів вищезазначених мікроорганізмів, які мають множинну стійкість до таких антибіотиків як амінопеніциліни та уреїдопеніциліни, цефалоспорини І та ІІ покоління, аміноглікозиди, є чутливими до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону in vitro і у дослідах на тваринах. Клінічно доведена ефективність цефтриакссону для лікування первинного і вторинного сифілісу. За винятком клінічні штами P. аeruginosa, стійкі до цефтриаксону.

АНАЕРОБИ. Bacteroides spp. (чутливі до жовчі)*, Clostridium spp. (крім групи C. perfringens), Fusobacterium nucleatum, Fusobacterium spp. (інші), Gaffkia anaerobica (раніше називалися Peptococcus), Peptostreptococcus spp.

* Деякі ізоляти цих видів стійкі до цефтриаксону внаслідок утворення βлактамаз.

Багато зі штамів Bacteroides spp., які продукують b–лактамази (зокрема B. fragilis), стійкі до цефтриаксону. Стійкий Clostridium difficile.

Перед використанням цефтриаксону рекомендовано перевірити стійкість до його дії. Це можна зробити кількома способами: застосувати диски або методом серійних розведень у поживному середовищі, за стандартами Національного комітету клінічних лабораторних стандартів:

  Чутливі Помітно чутливі Стійкі

Метод розведень
Інгібуюча концентрація, мг/л

≤ 8 16-32 ≥ 64

Метод дисків
(диск з 30 мкг цефтриаксону)
Діаметр зони затримки росту, мм

≥ 21 20-14 ≤ 13

 

Для визначення чутливості до цефтриаксону є сенс використання дисків, тому що in vitro доведено, що він може бути активний проти деяких мікроорганізмів, на які не діють інші антибіотики групи.

Крім того, чутливість можна визначати не тільки за стандартами НККЛС, а й за принципами DIN та ICS.

Фармакологічні властивості цефтриаксону проявляють дозозалежний характер препарату.

Максимальна концентрація цефтриаксону у плазмі крові досягається після болюсного прийому 1 г ліків через 2–3 години після введення у розмірі 81 мг/л. У разі інфузії 1–2 г через 30 хвилин досягається концентрацій 168,1 ± 28,2 та 256,9 ± 16,8 мг/л відповідно. Це доводить, що болюсне введення препарату проявляє 100% біодоступність. Об’єм розподілу цефтриаксону дорівнює 7–12 л, а введені 1–2 г препарату зберігають найвищу концентрацію і ефект дії у всіх тканинах та рідинах протягом 24 год.

Він зв'язується із альбуміном, проте цей зв'язок носить обернено пропорційний характер – при зменшенні ступеню зв’язування збільшується концентрація в крові: зменшуючись з 95% при концентрації у плазмі крові менше 100 мг/л до 85% при концентрації 300 мг/л.

Препарат проникає у тканини та рідини мозку, в тому числі у дітей та немовлят – при введенні у дозі 50–100 мг/кг маси тіла через 24 год концентрація у спинномозковій рідині перевищує 1,4 мг/л. Максимальна концентрація препарату досягається через 4 години після внутрішньовенної ін’єкції і становить 18 мг/л. При цьому концентрація при лікуванні менінгітів різного типу відносно плазми крові складає від 17% до 4%. Цефтриаксон також вільно проникає через плаценту під час вагітності. У дорослих при лікуванні менінгіту після введення дози 50 мг/кг маси тіла через 2–24 години досягається концентрація у спинномозковій рідині, яка набагато перевищує мінімум необхідний для лікування.

Цефтриаксон перетворюється на неактивні метаболіти у кишечнику, і вони вільно виводяться з організму. Плазмовий кліренс цефтриаксону становить 10–22 мл/хв, а нирковий – 5–12 мл/хв. Виводиться на 50–60% у незміненому вигляді нирками, а із жовчю – ще 40–50%. Період напіввиведення становить 8 годин. У дітей перші 8 днів життя і після 75 років період напіввиведення більший у 2–3 рази. У новонароджених препарат на 70% виводиться через нирки.

У разі проблем з печінкою, збільшується період напіввиведення нирками, а у разі проблем із нирками – збільшується період напіввиведення із жовчю.

Показання

Цефтриаксон використовують для лікування таких хвороб:

  • інфекції дихальних шляхів, в тому числі носоглотки та пневмонію;
  • інфекції органів черевної порожнини, в тому числі перитоніту;
  • інфекції сечовивідних шляхів, хвороби, спричинені інфекціями нирок;
  • хвороби статевих органів, в тому числі більшість венеричних захворювань, серед яких і гонорея;
  • всі хвороби та інфекції суглобів, кісток, м’яких, сполучних тканин, а також рани та інфекції, які могли потрапити до них;
  • дисемінований Бореліоз Лайма (стадії ІІ та ІІІ)
  • інфекції, які з’являються у хворих з пониженим імунітетом
  • менінгіти
  • сепсис

Також його застосовують як післяопераційну профілактику інфекцій органів черевної порожнини та після гінекологічних операцій.

Протипоказання

Розчин цефтриаксону з лідокаїном заборонено вводити внутрішньовенно.

Цефтриаксон заборонено приймати у разі гіперчутливості до компонентів, а також в разі чутливості до інших антибіотиків групи – пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів в анамнезі.

Він заборонений до прийому новонародженим до 41 тижня із урахуванням внутрішньоутробного розвитку, оскільки витісняє білірубін із організму.

Немовлятам від 28 тижня народження цефтриаксон заборонений у випадках:

  • діагностування гіпербілірубінемії, жовтяниці, гіпоальбумінемії
  • якщо скоро буде вводитись, або буде необхідність вводити кальцевмісні препарати.

До протипоказань додаються також реакції і на лідокаїн, яким розчиняється цефтриаксон.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Цефтриаксон здатен проникати через плаценту та передається із молоком, а також може потрапляти в мозкові тканини дітей. Застосування цефтриаксону в перший триместр вагітності можливе, якщо тільки користь перевищує небезпеку. Цефтриаксон може викликати алергічні реакції реакції у немовлят, і впливати на рівень білірубіну, тому необхідно зважити, чи є буде користь від антибіотику більша від негативних наслідків.

Здатність впливати на швидкість реакції

Вчені не проводили дослідження щодо впливу на швидкість реакцій, проте зважаючи на побічні дії від препарату, не рекомендується використання авто та механізмів під час лікування цефтриаксоном.

Спосіб застосування та дози

Цефтриаксон застосовується з різним дозуванням, в залежності від віку пацієнтів.

Дорослим та дітям віком від 12 років цефтриаксон застосовується по 2 г на добу за один прийом. У разу тяжкого стану можуть призначати до 4 г цефтриаксону на добу.

Для дітей віком від 15 днів до 12 років цефтриаксон призначається у розрахунку 20–80 мг/кг. Причому для дітей, у яких вага тіла більше 50 кг, застосовується дозування з розрахунку на дорослого. Внутрішньовенну дифузію проводити не менше 30 хв 50 мг/кг

Доза цефтриаксону для дітей до 15 днів складає 20–50 мг/кг, і вводиться раз на добу.

Для осіб літнього віку застосовується таке ж дозування, як і для дорослих.

Термін застосування цефтриаксону залежить від необхідності лікування хвороби.

Є кілька умов дозування цефтриаксону в особливих випадках.

Для лікування менінгіту дітям до 12 років слід приймати 100 мк/кг одноразово. Але в той же час добова доза не може бути більше 4 г.

Лікування Беріліозу Лайма проводиться з розрахунку 50 мк/кг, але до 2 г на добу. Лікування проходить два тижні.

Гонорею починають лікувати з дозуванням цефтриаксону в 250 мг внутрішньом’язово одним уколом на добу.

Для профілактики появи інфекцій під час операцій у черевній порожнині, можна вводити 1–2 г цефтриаксону за 30–40 хв до початку операції та застосовувати разом з ним 5–нітроімідазол

Іноді для лікування окремих інфекцій, як наприклад Pseudomonas aeruginosa, передбачається також застосування аміноглікозидів, проте, прийом цефтриаксону ні в якому разі не має збігатись по відрізках часу з іншим препаратом.

У разі порушення функціонування печінки, якщо діагностуються також проблеми з нирками, необхідно знизити дозування цефтриаксону. Його доза не має перевищувати 2г на добу. Необхідності знижувати дозу нема, якщо не виникають проблеми з нирками.

Для внутрішньовенної ін'єкції розчиняють 1 г цефтриаксону у 10 г води для ін'єкцій, і вводять дуже повільно (2–4 хв).

Болюсні ін’єкції у великі м'язи проводять у виді розчину, для якого застосовують лідокаїн. Розчин роблять з 1 г цефтриаксону та 3,5 мл та одновідсоткового розчину лідокаїну.

Розчин для дифузного введення готують з 2 г цефтриаксону та 40 мл таких речовин: 0,9% хлорид натрію, або розчин 0,45% хлорид натрію+2,5% глюкоза, 5–10% розчин глюкози, розчин 6% декстрану глюкози 5%, 6–10% гідроксиетильований крохмаль та просто вода для ін’єкцій.

Заборонено розведення цефтриаксону у розчинах, які містять кальцій, а також заборонено введення в один відрізок часу разом із препаратами, які містять кальцій.

Взаємодія з препаратами

Є ряд препаратів, які впливають на ефект цефтриаксону у разі одночасного використання:

  • кальцевмісні розчинники (наприклад, розчин Рінгера та розчин Гартмана) заборонено використовувати разом із антибіотиком цефтриаксоном.
  • цефтриаксон збільшує токсичність аміноглікозидів, і їх вплив на нирки
  • при застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів та антагоністів вітаміну К збільшується ризик кровотечі
  • застосування цефтриаксону разом із антикоагулянтами збільшує ризик кровотечі
  • якщо цефтриаксон приймати разом з бактеріостатичними антибіотиками, його ефективність зменшується
  • одночасне використання з петльовими діуретиками збільшує нефротоксичність
  • цефтриаксон зменшує ефективність дії гормональних контрацептивів
  • застосування b–лактамних антибіотиків разом із цефтриаксоном викликає перехресну алергічну реакцію.
  • реакція з етанолом схожа на реакцію з дисульфірамом. Одночасне застосування із цефтриаксоном може привести до кровотеч.
  • зменшується ефективність вакцин проти тифу, але тільки проти ослабленого штаму Ty21.

Крім того, цефтриаксон повністю несумісний з такими препаратами, як амсакрин, ванкоміцин, флуконазол, лабеталол.

Під час лікування може виникнути коліт, для його лікування треба припинити цефтриаксон і призначити препарати проти Clostridium difficile. Засоби, що пригнічують перистальтику застосовувати не слід.

Передозування

Для цефтриаксону передозування проявляється, як і для більшості інших антибіотиків. Можливі нудота, блювання, шлунково-кишкові реакції, починаючи з діареї, реакції печінки, тромбоцитопеції, втрати слуху, втрати свідомості, стоматиту, лейкопенії до гострої гемолітичної анемії, ниркової недостатності, втрати орієнтації у просторі, втрати слуху, анорексія.
Лікування – симптоматичне, окремої вакцини не існує. Проведення перитонеального діалізу і гемодіалізу не має сенсу.

Побічні ефекти

У цефтриаксону зафіксовані такі побічні дії:

  • вертиго
  • набряки дихальних шляхів,
  • порушення дихання
  • бронхоспазм.
  • діарея,
  • нудота
  • стоматит
  • блювання
  • глосит
  • панкреатит
  • коліт
  • Збільшення АСТ, АЛТ, лужної фосфатази в крові,
  • ядерна жовтяниця
  • порушення роботи жовчного міхура;
  • оборотний холелітіаз у дітей;
  • преципітат у нирках;
  • олігурія,
  • гематурія
  • гострий  головний біль,
  • судоми,
  • запаморочення,
  • нейтропенія,
  • гранулоцитопенія,
  • лейкопенія,
  • анемія,
  • еозинофілія,
  • порушення згортання крові,
  • тромбоцитопенія,
  • анемія
  • набряк
  • анафілактичний шок,
  • алергічні шкірні реакції,
  • еритема,
  • свербіж
  • токсичний епідермальний некроліз
  • суперінфекції в різних локалізаціях
  • синдром Стівенса-Джонсона,
  • різні подразнення у місці введення
  • мікоз статевих шляхів
  • гострий генералізований екзематозний пустульоз.

Також при використанню цефтриаксону для лікування, спостерігається підвищення показнику креатиніну в крові, не виключено хибний аналіз глюкози в сечі, можливий хибно-позитивний тест Кумбса. Для новонароджених дітей до 28 днів віком,спостерігались важкі наслідки від одночасного застосування цефтриаксона та препаратів із кальцієм.

Преципітати формуються в жовчному міхурі, і можуть бути як безсимптомними, так і супроводжуватись порушенням роботи міхура і больовим синдромом.

Зневоднення, постільний режим або невелика рухливість спричиняють різноманітні ускладнення для дітей, які приймали цефтриаксон, в тому числі у підвищеній дозі.

Умови та термін зберігання

Цефтриаксон необхідно зберігати протягом 3 років у темному місці, яке недоступне для дітей.

Ціна

Цефтриаксон 0,5 г №5 – 59–90 грн.

Цефтриаксон 0,5 г №1 – 13–15 грн.

Цефтриаксон 1 г №1 – 19–21 грн.

Цефтриаксон 1 г №5 – 80–100 грн.

Цефтриаксон 1 г №40 – 619–721 грн.

В наявності на Liki24.com Купити
  • Виробник:
    Дарниця, ФФ, ПрАТ, м.Київ, Україна
  • Діючі речовини:
    Цефтріаксон
  • Код АТХ:

    J01DD04

    J - Протимікробні засоби для системного застосування

    J01 - Антибактеріальні засоби для системного застосування

    J01D - Інші бета-лактамні антибіотики

    J01DD - Цефалоспорини третього покоління

    J01DD04 - Цефтриаксон