Ми ще з 2015 року, з моменту ухвалення Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", неодноразово звертались до Мінфіну щодо прискорення підготовки ліцензійних умов і розробки їх у відповідності до вимог Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". Постійно каменем спотикання ставало те, що представники Мінфіну орієнтувались на засади Закону України "Про державні лотереї в Україні" та ігнорували законодавство про ліцензування видів господарської діяльності.
За ці роки відбулась низка нарад, обмінів листами і пропозиціями. Однак, не зважаючи ні на що, поки Мінфін не привів свій проект ліцензійних умов у відповідність до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
Існують технічні та принципові розбіжності щодо ліцензійних умов для лотерейного ринку.
Звертаємо увагу на те, що законом про ліцензування чітко визначено: певні умови, які визначені законами, не мають фігурувати у ліцензійних умовах, бо вони діють доти, поки діє закон. Їх переписування у ліцензійні умови не змінить дію цих норм. Нажаль, на сьогодні, діє норма, якою вимагається від компаній, які хочуть отримати ліцензію на лотерейну діяльність, досвід роботи на ринку України 10 років. Ця умова в українських реаліях призвела до того, що фактично таку ліцензію може отримати тільки один гравець.
Друге, на що ми хочемо звернути увагу. Останнім часом поширились коментарі, що компанії, які мали раніше ліцензію, але належать власникам, що походять з країни агресора і знаходяться під санкціями, затвердженими РНБО, працюють на ринку України у зв’язку з відсутністю ліцензійних умов. Це повна неправда. Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності" чітко визначає, якщо компанія знаходиться під санкціями, ліцензія анулюється у будь якому випадку і така компанія не може працювати на ринку України ні при яких умовах. Поспіх із затвердженням ліцензійних умов насправді не має жодного відношення до прагнення навести порядок і припинити діяльність суб’єктів господарювання пов’язаних із країною агресором, бо і так є достатньо підстав припинити їх діяльність.
Щодо створення монополії, то тут дійсно є проблема. Тому ми пропонуємо у ліцензійні умови не переносити норму про досвід роботи компанії на ринку України 10 років. Нажаль вона все одно діє, але ми сподіваємось, що скору зміну законодавства. На наш погляд, якщо ми вносимо до ліцензійних вимог репутаційні вимоги, а вони потрібні на цьому ринку, то, власне, треба говорити про досвід діяльності 10 років, наприклад, на ринку Євросоюзу чи США. Однозначно коло компаній повинно бути розширено. Тоді ми будемо мати надію, що прийдуть перевірені, доброчесні інвестори з належною репутацією.
Наступне і найважливіше. Законом про лотерейну діяльність передбачено наявність електронної системи, яка складається з систем оператора і центральної системи, що належить державі, в яку в он лайн режимі повинна надходити інформація про всі операції з лотереями. Це єдиний спосіб вирішити проблеми. По-перше, захистити споживача від втручання, штучного обмеження фондів виграшів, штучного вибору переможця і т.д. По-друге, це забезпечить реальну фіскалізацію. Тільки при наявності такої системи можна розуміти всі операції, які відбуваються. Ніяка вимога щодо наявності касових апаратів не вирішує проблему, бо ринок алкоголю, на сьогодні, нам чітко доводить, що незважаючи на тотальне використання касових апаратів, залишається велика чорна зона, яку так і не вдалося подолати.
У такій чутливій діяльності, як лотерея, має бути електронна система. Ми розуміємо, що зараз її нема і потрібен певний термін для приведення у відповідність до вимог законодавства та запровадження повноцінної системи, але вважаємо, що вимоги до цієї системи мають бути прописані у ліцензійних умовах, а також має бути наданий термін для приведення у відповідність до ліцензійних умов діяльності суб’єктів господарювання. Вимоги до обладнання, до процедур та процесів і є предметом ліцензійних умов. Мінфін категорично не хоче вносити такі вимоги у ліцензійні умови.
Ми вважаємо, що без врегулювання саме таких питань затвердження ліцензійних умов не вирішить поставлені перед регулюванням лотерейного ринку завдання та не збільшить бюджетні надходження.
Закон про ліцензування не передбачає встановлення якогось іншого способу сплати вартості ліцензії ніж одноразова сплата. Можливо її встановити постановою про затвердження ліцензійних умов або окремою постановою КМУ. Вона може бути дуже високою, бо вхід на лотерейний ринок у цивілізованих країнах коштує дорого і це правильно. Якщо ми хочемо і, напевно, в цьому є логіка, дати місцевій владі самій регулювати чи хочуть вони точки лотерейної діяльності на своїй території, чи хочуть обмежити їх кількість. Для цього є фіскальний інструмент, який називається патент. Це могло б вирішити цю проблему. Розмір патенту міг би встановлюватись самою місцевою радою.
Однак, на сьогодні, такого механізму немає. Його потрібно вносити у Податковий кодекс і, ми вважаємо, цим питанням треба займатись, у першу чергу Мінфіну, бо інакше ми знову не зможемо досягнути ефективного регулювання цього ринку. Тим більше, сьогодні ми спостерігаємо тенденцію відкриття під виглядом так званих "лотерейних залів" повноцінних гральних закладів, де під виглядом миттєвих лотерей здійснюється гра з високим рівнем азарту.
Наша вимога визначитись і привести у відповідність зо закону про ліцензування і питання встановлення способу сплати за ліцензію на лотерейну діяльність. Підкреслюю, способу, а не розміру. Розмір – це суто питання Мінфіну.
Автор: Ксенія Ляпіна.