Отже, що сталося? Група українських політиків, частина з яких є явними агентами впливу Росії, вкинули в публічний простір записи 4-річної давності президента Порошенко і віцепрезидента США Джо Байдена. Більше про це – читайте та дивіться у відеоблозі "Чесна політика" на 24 каналі.
Читайте також Посіпаки Коломойського обрали нову жертву: все про атаки на міністра Криклія
Касетний скандал в Україні не вперше
Це не вперше, коли касетний скандал впливає на геополітичний вибір України. Згадайте, як 20 років тому записи Мельниченка призвели до політичного землетрусу. Замовника убивства Георгія Гонгадзе досі не знайдено, генерал Кравченко наклав на себе руки 2 пострілами, Мельниченко взагалі невідомо де зараз.
Довідка. Восени 2000 року в Україні "вибухнув" політичний скандал. Все через оприлюднення касетних записів із кабінету тоді ще Президента України Леоніда Кучми. Записи свідчили про його причетність, разом з іншими високопосадовцями, до вбивства Георгія Гонгадзе. Плівки оприлюднив співробітник Служби Охорони Президента Микола Мельниченко. Однак згодом суд відхилив ці записи на підставі того, що вони нібито не можуть бути доказами. Їх недостатньо.
А тоді, 20 років тому, владу залишили прозахідні реформатори, а місця в найближчому оточенні тодішнього президента Кучми зайняли майбутній родич Путіна Віктор Медведчук і люди, що вірять в ідею гасла "До Європи – разом з Росією".
Була навіть створена така собі міжфракційна депутатська група в парламенті України "До Європи – разом з Росією". Головою групи був молодий тоді депутат Андрій Деркач. У російській "Независимой газете" його навіть називали "майбутній український Путін".
Що відомо про Деркача? Деркач – це випускник академії імені Дзержинського в Москві, яка незабаром стала називатися академією ФСБ. За 22 роки політичної кар'єри Деркач був одним з постійних лобістів російського вибору і виступав проти вступу України в НАТО, що, втім, не завадило донці Деркача перебратися жити до Каліфорнії.
Андрій Деркач / Фото slovodilo
Новий "касетний скандал"
Через 20 років – знову "касетний скандал". Цього разу звучать голоси президента Порошенка і віцепрезидента Джо Байдена. Вони обговорювали виконання Україною взятих зобов'язань для отримання макрофінансової допомоги США. А "застрільником" скандалу є той самий Деркач-молодший. Він, а також інші учасники групи Джуліані максимально намагаються завдати шкоди Україні.
Учасниками цього колективу також є:
- ексдепутат Олександр Онищенко, який офіційно звинувачений в Україні у викраденні 1,6 мільярда гривень;
- ексдепутат Андрій Артеменко, який був позбавлений українського громадянства і теж ледь не сів у в'язницю за махінації з грошима футбольного клубу ЦСКА;
- ексдипломат Андрій Теліженко, який працює на російського олігарха Павла Фукса;
- чинний депутат Олександр Дубінський, який є "голосом" олігарха Ігоря Коломойського, притиснутого до стінки слідством ФБР за махінації в "Приватбанку" і відмивання коштів на території США.
Олександр Дубінський / Фото ukrinform
Вони, а також пов'язані з ними медіа та соцмережі, максимально розганяють аудіозаписи розмов президента Порошенка і віцепрезидента Байдена, намагаючись продати давно відомі обставини 4-річної давності як сенсацію.
При цьому, Деркач так і не зміг пояснити походження плівок, сказавши, що йому їх передали якісь неназвані "журналісти-розслідувачі".
Що відомо про "плівки Порошенка"?Народний депутат Андрій Деркач оприлюднив аудіоматеріали, які можуть бути доказом нібито впливу колишнього віцепрезидента США Джо Байдена на п'ятого Президента України Петра Порошенка. У розмові йшлося, як зазначив Деркач, про отримання "1 мільярда доларів в обмін на збереження схем Burisma і міжнародної корупції". Гроші були спрямовані на отримання військових держзамовлень підприємствами, які мають відношення до Порошенка.
Розмови, за словами Деркача, датовані 2015 – 2016 роками. Також у записах говорять про необхідність звільнення тодішнього генпрокурора Віктора Шокіна. Він, як було сказано, "розслідував справу Burisma і вийшов на Байдена".
Шокін був слухняною іграшкою Порошенка
Деркач максимально активно просуває теорію, що зміна генерального прокурора Шокіна сталася в результаті тиску Джо Байдена, як превентивний захід для блокування справи щодо Хантера Байдена. Можливо, за кордоном цією маячнею і можна когось переконати, але точно не в Україні. Бо все це було зовсім нещодавно.
Генпрокурор Шокін був слухняною іграшкою в руках Петра Порошенка. Він не поводився як незалежний борець з корупцією, а виконував волю свого друга-президента.
Я особисто можу засвідчити, що в січні 2016 року, під час моєї останньої особистої зустрічі з президентом Порошенком, той попросив мене не критикувати публічно кількох осіб, зокрема й Шокіна. Своє прохання Порошенко аргументував тим, що Шокін йому "практично як член сім'ї".
Звичайно ж, я відкинув прохання Порошенка і продовжив викриття Шокіна. Але вони стосувалися саме того, що Шокін саботував розслідування. Це докорінно відрізняється від легенди, яку намагаються "продати" Джуліані, Деркач і інші про те, що Шокін нібито був занадто незалежним викривачем.
Віктор Шокін / Фото УП
Всі, хто пам'ятають українську політику тих років, можуть описати Шокіна як прокурора, що "кришував" корупціонерів на кшталт Мартиненка і звільняв непідконтрольних йому заступників – Сакварелідзе та Каська.
Давид Сакварелідзе та Віталій Касько / Колаж 24 каналу
А одне зі звинувачень на адресу Шокіна було якраз те, що він не провів належного розслідування справи компанії Burisma, до ради директорів якої входив Байден. І серед тих, хто вимагав такого розслідування, був тодішній посол США в Україні Джеффрі Пайетт.
Ба більше, Байден був останнім в черзі тих, хто вимагав звільнення Шокіна. Ми назбирали в Раді понад 120 підписів за відставку Шокіна з 150 необхідних для офіційного ініціювання відставки. Крім того, з аналогічним закликом багаторазово виступали представники громадянського суспільства і журналісти-розслідувачі.
Зверніть увагу Політичний ляпас: як люди Коломойського демонстративно саботували інтереси Авакова
Також показовою була перша реакція англомовного медіапростору на публікацію записів Деркача. Найактивнішу участь в популяризації взяли проєкти, пов'язані з державною машиною пропаганди Росії:
- Russia Today;
- Супутник (проєкт Russia Today);
- Російське державне агентство ТАСС.
Також медіа, що належать проросійським політикам в Україні:
- сайт та канал Медведчука "112";
- агентство "Українські новини", власниками якого є соратник Медведчука Льовочкін.
Інтерв'ю Онищенка на прокремлівському каналі
Оприлюднена Деркачем псевдосенсація є логічним продовженням іншої неординарної події. Колишній депутат і один із спонсорів Юлії Тимошенко Олександр Онищенко дав інтерв'ю з німецької в'язниці. Він там опинився за запитом НАБУ, яке розслідує газову корупцію.
Для спілкування із зовнішнім світом Онищенко чомусь вибрав не українських журналістів, а прокремлівський телеканал НТВ.
У спілкуванні з пресою Онищенко змішував правду і вигадку, а іноді просто говорив неправду в рамці російської пропаганди. Так, він, як і Деркач на своїй пресконференції, повторили брехню про те, що отриманий в обмін за звільнення Шокіна 1 мільярд доларів від США був витрачений на фінансування війни на Донбасі.
Олександр Онищенко / Фото РБК-Україна
Ця інтерпретація подій вигідна Росії, проте не відповідає дійсності, адже США не виділяли гроші, а надали гарантії для розміщення Україною боргових зобов'язань на світових ринках під низький відсоток, який відповідає кредитному рейтингу США, а залучені кошти були використані на потреби бюджету України.
Онищенко також спробував вставити себе в контекст американських виборів, заявивши за допомогою російського телеканалу, що він був заарештований в Німеччині перед вильотом в США, де він збирався дати "свідчення" Джуліані. Як повідомив російський телеведучий, метою Онищенко був "розгромний виступ у Вашингтоні".
"З боку Трампа – козир в рукаві: Олександр Онищенко та його нищівний компромат".
Також Онищенко в російському телеефірі пропагував ще одну частину теорії змови Джуліані про те, що "в українській політиці всім керує Джордж Сорос". Як і Деркач, Онищенко теж має зв'язки в Росії – для того, щоб уникнути видачі Україні, він найняв нового високопоставленого адвоката. Це колишній депутат Бундестагу Петер Гаувайлер, який дружить з Сергієм Наришкіним. Це – директор Служби зовнішньої розвідки, ексглава Адміністрації Президента Росії, ексспікер Держдуми РФ.
Цікаво Понад 5 мільйонів доларів за політичні репресії: хто заплатив Тимошенко
Німецький політик також побував в Росії після накладення санкцій і навіть намагався відвідати Крим, легалізуючи анексію півострова. Вся історія із записами Байдена і Порошенка є спробою втягнути Україну в вибори президента США, використовуючи дезінформацію як головний засіб досягнення цілей. Це одночасно бажання зняти відповідальність з Росії за втручання у американські вибори 2016 року і повторно втрутитися в них уже руками України.
І найгірше, що все це робиться руками українських політиків, які неприховано десятиліттями працюють на Росію. І їхня діяльність має бути предметом постійної уваги СБУ.