Крім цього той тиждень стане часом правильних рішень, що спізнилися в часі на один рік.

Читайте також: Як Facebook перетворився на зброю та допомагає нардепам у політиці

Нарешті, після року війни, мережа заправок "Паралель" та супермаркет "Брусничка", які належать бізнес-структурам Ріната Ахметова, припинять свою роботу на окупованих територіях.

Зрадник екс-нардеп Олег Царьов нарешті заявить про заморозку проекту "Новоросія". А Верховна Рада розірве п'ять міждержавних угод з урядом Росії у військовій сфері.

Але головним ньюзмейкером тоді стане російське Міністерство оборони. Його представники зроблять заяву, що стане крилатою. Заяву про те, що затримані нашими армійцями російські військові Александров і Єрофєєв з головного розвідуправління РФ звільнились незадовго до потрапляння у полон.

Під час слідства з’ясується, що вони були представниками підрозділу ГРУ, який зайшов на окуповану Луганщину у складі близько 200 людей і діяв в інтересах Росії та терористів, не завжди координуючись з останніми.

За даними слідства, 16 травня 2015 року вони підійдуть до траншей наших військових поблизу міста Щастя. Вирішать, що траншеї покинуті, і спустяться в них, зав’язавши бій, у результаті якого один український військовий загине, а група росіян, де спочатку було 12 людей, відступить, лишаючи важко пораненого сержанта Александрова, з яким вирішить залишитися його легко поранений командир Єрофєєв.

Єрофєєв і Александров
Єрофєєв і Александров

Коли до них наблизяться наші військові, Александров доволі дурнуватим чином благатиме про милосердя і скаже тоді знамениту фразу: "Дяденька, не стреляйте, я – русский". Коли російський сержант очуняє у шпиталі, то доволі швидко і без фізичного примусу розкаже усе про себе і свій підрозділ.

Єрофєєв поводитиметься більш мужньо. По-перше, він не скористається шансом на втечу і лишиться, щоб зберегти життя своєму пораненому підлеглому. Він сам координуватиме свою евакуацію з поля бою, а потім навіть попередить, що у його кишені лежить граната, яку варто витягнути, щоб ніхто не підірвався. Єрофєєв поводитиметься гідно і почне говорити, тільки коли йому скажуть, що Александров уже все розповів.

Читайте також: Названо факти, які доводять, що Московський патріархат – це сторона конфлікту

Крім їх поведінки і слів. на належність до елітних підрозділів вказуватиме й зброя. Під час потрапляння у полон Єрофєєв матиме при собі гвинтівку "Вінторєз", калібру 9 на 39 міліметрів, призначену для безшумної стрільби на дальні відстані. Військові казатимуть, що його колега матиме при собі автомат "Вал", який зникне до того часу, коли наші військові по нього повернуться. Ці обидва зразки стрілецької зброї перебувають на озброєнні спеціальних підрозділів російської армії і ніколи не поставлялася в Україну.

Через три дні після затримання СБУ опублікує відео зізнання російських військових.

Відео допиту Єрофєєва та Александрова Службою безпеки України

У статуті російських сил спеціальних операцій прямо написано, що вони можуть застосовуватись на територіях інших країн у мирний та воєнний час, якщо буде відповідний наказ. Як казав мій учитель з права, жодна спецслужба світу не працює по закону, бо тоді вона б просто не змогла виконувати свої функції. Тому, діючи згідно статуту і наказу, Єрофєєв з Александровим будуть трохи шоковані, дізнавшись, що Росія від них відхрестилась.

Відео інтерв'ю з Єрофєєвим, де він підтвердив, що до нього жодного разу не прийшов російський консул

Представники Міноборони розкажуть, що вони звільнилися за кілька місяців до відправки на Донбас. А згодом це підтвердять і їх батьки. Кажуть, що коли Єрофєєв це побачив, він не зміг стримати сльози, розуміючи, що сталося.

Згодом представники Росії зроблять візит і до них, після чого Єрофєєв та Александров трошки змінять свої покази.

Єрофєєв та Александров не будуть першим чи останніми полоненими кадровими військовими, але вони стануть першими, кого ми зможемо роздивитись настільки пильно і по кому будуть настільки залізобетонні докази.

І до честі Єрофеєва, він не буде прикидатись і брехати на камеру, що його погляди змінились. Він дасть нам можливість подивитися в очі своєму ворогу зблизька і скаже, що "правди немає ніде – ні в Росії, ні в України".

Російські пропагандисти часто кажуть, що відсутність полонених кадрових військових з їх країни свідчить про те, що їх немає на Донбасі. Насправді, це така ж нісенітниця, як і байка про танки, знайдені терористами у шахтах. Ну, шанси на це приблизно такі ж, як ваші шанси, вийшовши вночі у туалет, зустріти там ось цього хлопця.

Дарт Вейдер із
Дарт Вейдер із "Зоряних воєн"

Насправді, доволі складно довести належність більшості росіян до регулярних підрозділів. Зазвичай, їх вербують там, закидують на Донбас, забирають документи і уже не дають нормальної змоги повернутись назад. У такому випадку юридично довести причетність до російської армії доволі складно. Крім того, на передову під кулі вони намагаються посилати саме таке гарматне м’ясо та місцевих, які через безробіття, примус і брак совісті ідуть служити до фейкових армій.

Тому найбільші шанси піймати кадрових військових у полон у нас були в часи, коли їхні підрозділи заходили сюди великими групами під час вирішальних боїв за Донецький аеропорт, Дебальцево та Іловайськ. І якщо ми колись наважимось на наступ, то ми отримаємо цю можливість іще раз.

Полонених росіян було найбільше під час Іловайську. Але тоді вони могли потрапити в полон і бути тут же обміняними на наших. Як просту піхоту після цього їх використовували значно менше. Чого не скажеш про бурятські танки та артилерію.

Але теза російських пропагандистів про те, що їхніх полонених тут немає, теж невірна. У серпні 2014-ого біля Дзеркального затримають костромських десантників. Під час Іловайську в полон потраплять ще одні російські військові. Тоді ж прозвучать і інші зізнання в приналежності до російської армії.

Через рік (у серпні 2015-ого) свою історію розповідатиме черговий армієць з країни агресора.

Відео допиту захопленого в полон офіцера російської армії

А в червні 2017 року широкого розголосу набуде історія військового РФ Віктора Егеєва. Його спіймали в червні 2017-ого. Він теж потрапить у полон в Луганській області. Теж зізнається у тому, що є кадровим військовим і його теж кине власна батьківщина.

Агеєв запам’ятається завдяки його мамі. Проста російська жінка збиратиме гроші на поїздку до сина по сусідах. Їй буде дзвонити ФСБ і натякати, що це доволі погана ідея. Вона благатиме Порошенка про помилування так і не второпавши, що її син злочинець, якому і так пощастить отримати усього на всього 10 років за ґратами.

Читайте також: Які таємниці криються за особою Віктора Медведчука: факти про життя політика

Вона буде дуже вдало маневрувати, намагаючись не сказати зайвого. Вона жодного разу не назве Росію окупантом, не закликає до виводу російських військ і буде ставити знак рівності між Порошенком та Путіним, як це часто роблять антиукраїнські тролі.

Найкраще відповість Світлані Агеєвій український полонений Володимир Жемчугов, якого зі страшними травмами, безрукого, майже сліпого і з гнійними язвами на тілі кинуть у брудну буцигарню, в антисанітарію до звичайних злочинців. Він скаже їй це.

Відео інтерв'ю з українським полоненим Володимиром Жемчуговим

Віктор Агеєв по сьогоднішній день сидить у в’язниці і чекає на одне з двох: обмін полоненими чи кінець свого терміну.

Єрофєєва ж з Александровим обміняють на Надію Савченко. Вдома Савченко зустріне натовп українців, а російських військових зустрінуть лише власні дружини та кілька телеканалів. Президент їхньої країни скаже, що у нього немає для них часу, після чого вони у прямому сенсі зникнуть, як зникнуть і облікові записи деяких членів їхніх сімей з соціальних мереж.

По російській армії підуть чутки, що Єрофеєва вбили чи заарештували за те, що наговорив зайвого. Ці чутки будуть дієвими, і на них посилатиметься той же Агеєв. Але, за нашою інформацією, вони скоріше за усе живі. Їх спіткає доля, характерна для найманців на чужій землі. Їхня батьківщина відмовиться від них, як від байстрюків. Вона закриє рот їхнім батькам, так як уже закривала рот батькам загиблих. Вона не компенсує їм втрату здоров’я та воїнської честі. Вона тихо витре з історії їхні імена. А їхніх мертвих побратимів тихо поховає вночі, як злодіїв. У той час як ми усією країною серед ночі і вдень, в аеропортах і на вокзалах зустрічатимемо своїх полонених і ставатимемо на одне коліно перед тими, хто повернеться з фронту до нас назавжди. І будемо допомагати живим, щоби вони якомога скоріше повернулись назад з перемогою.