Але вони можуть перебувати у важчих чи легших станах. Це - ізотопи. Цей факт вченим відомий ще з минулого століття.
"Вагу кисню перевіряли у різних частинах світу - але не тому, що шукали відмінності; вони проводили планові дослідження на порозі ядерної ери. Науковці помітили, що вода у різних регіонах відрізняється. Відтак, логічним напрошувався висновок - відмінності варто шукати в тканинах місцевої флори та фауни", - каже науковець доктор Маркус Бонер.
У цих пошуках Маркус Бонер став своєрідним "харчовим" детективом. Його команда шукає підробки та хибне маркування у продуктах харчування.
"Взимку картоплю слід імпортувати з-поза меж Європи. На початку січня її привозять з Єгипту та Ізраїлю. Під час транспортування молоду картоплю можна легко підмінити старою, щоб позбутися залишків, - а споживач потім дивується, чому вона так швидко псується", - каже науковець доктор Маркус Бонер.
Так званого ізотопного відбитка пальця не видно. Змінити його також не вдасться. Кілька грамів презентаційного достатньо для лабораторного аналізу. Спершу все змішують у блендері, а тоді насухо заморожують в рідкому азоті.
Уся вода видаляється, залишається лише суха частина. Тканинну рідину тепер можна віддати на аналіз та визначити її ізотопний склад.
"Нам потрібно виміряти ці біоелементи, ці ізотопи, але ми не можемо цього зробити напряму. Ми повинні розділити біоматеріали на найпростіші складові. Отже, суха речовина, вода чи жири, які ми отримали, розпадаються на вуглець, азот та кисень", - каже науковець доктор Маркус Бонер.
Невидимі гази вимірюються у спеціальних мас-спектрометрах. Цей прилад розподіляє гази на їхні хімічні складові та передає отримані дані у комп’ютер. Розширена база даних дає змогу порівняти зразки властиві певному регіону.
"До прикладу, якщо ми знаємо, що вуглець є присутній у певній концентрації у регіоні Х, продукти, які надходитимуть звідти, міститимуть таку ж концентрацію вуглецю. Це - основа нашої роботи. Ми складаємо карти-таблиці і використовуємо їх як посилання для продуктів, притаманних певному конкретному регіону. Ми більше нічого не порівнюємо - тільки співставляємо, щоб перевірити, чи відповідає продукт вказаній місцевості", - каже науковець доктор Маркус Бонер.
Втім, такі дослідники роблять куди більше, ніж просто підтверджують, звідки що надійшло; вони також повідомляють, що саме міститься у тому чи іншому продукті. Практично ніщо не може сховатися від їхньої уваги. Вони можуть сказати, чи підроблене вино, чи певний органічний продукт і справді був вирощений без хімії.
"Те, що ми бачимо - це лише верхівка айсберга. Продукти, які нас просять перевірити, викликали підозру. Але я гадаю, справедливо буде сказати, що ми працюємо для більшої прозорості ринку, а це надзвичайно важливо для чесної конкуренції", - каже науковець доктор Маркус Бонер.
Зараз науковці працюють над практичним застосуванням цього методу - розробляють процес, який би дозволив виявляти неякісні харчі ще на кордоні, тому що продукти смакують значно краще, якщо ви знаєте звідки їх привезли.