З одного боку – нічого дивного. Це пряме віддзеркалення політики чинної влади. Це показує, наскільки розчаровані люди. Адже звичайний українець не міряє зріст ВВП, він дивиться у свій холодильник та гаманець. І для нього замало підвищень мінімальних зарплат та пенсій.
Читайте також: Зеленський відмовився від дебатів на стадіоні 14 квітня, – Герасимов
Але з іншого боку, середньостатистичному виборцю знову достатньо лише картинкив. Нове обличчя у політиці, яке не розуміє, як будується держава, як працюють інституції, і які повноваження має президент. Обличчя, яке не спілкуєтеся зі своїми виборцями, а має лише своїх гінців, йде у відрив більше, ніж вдвічі.
Тобто для українця програма кандидата чи його бачення не важливі. Як і завжди треба людина, яка вмить зробить усіх заможними та щасливими. Тільки так не буває. Немає простих відповідей на складні рішення.
Насправді мене найбільше турбує боротьба з корупцією та війна на Донбасі. Але водночас я не хочу, аби на порядок денний знову випливали питання, а чи треба нам ЄС та НАТО, і як не треба "ущімляти" російську мову.
Треба йти вперед, і подалі від Росії з одночасною відбудовою країни.
Тож насправді перед нами надскладний вибір, який треба робити. І варто зважувати всі "за" та проти" перед тим, як ставити галочку. І тут емоцію мають йти на далекий другий план. Бо радість та щастя дуже швидко пертворюються на розчарування та гнів.
Читайте також: Вибори президента України-2019: прогноз букмекерів