Однак на цьому Росія не зупиниться, тепер вона збирається використати ще одну "трубу", щоб поглибити свій вплив на Європу, пише Foreign Policy.

Читайте також: США готують відповідь компаніям ЄС через "Північний потік-2"

Дослідник з Університету Північної Кароліни і експерт Atlantic Council Дімітар Бечев черговою небезпекою вважає "турецький потік". Трубопровід пролягає по дні Чорного моря між Росією і Туреччиною, а запустити його планують вже наприкінці 2019 року.

Для росіян "Турецький потік" – це спосіб завдати торговельний і геополітичний удар. На торговельному фронті трубопровід допоможе закріпити позиції "Газпрому" в Туреччині, яка стала для нього другим найбільшим ринком після Німеччини,
– пояснює він.

Цей газопровід обходить територію України і поглиблює російсько-турецьке стратегічне партнерство. Одночасно взаємини Анкари з партнерами по НАТО стають все гіршими.

Експерт вважає, що "Турецький потік" може також зіграти на руку Володимиру Путіну на Балканах.

"Другий етап проекту передбачає його продовження до Болгарії, звідки російський газ потече в Сербію, Угорщину і Австрію. Ні для кого не секрет, що Кремль намагається збільшити свою вагу на "задньому дворі" ЄС", – вважає Бечев.

Попри невдачі у намаганнях перешкодити зближенню регіону з НАТО, Росія не перестане підкупати політиків та бізнесменів великими інфраструктурними проектами.

Що таке "Турецький потік"?Газопровід замінив інший проект – "Південний потік", потужністю 63 мільярда кубометрів газу на рік. Росія відмовилась від останнього у 2014 році, бо з проекту вийшла Болгарія. Збитки "Газпрому" тоді склали кілька сотень мільйонів євро.

Через першу нитку "Турецького потоку" постачатимуть газ до Туреччини, через другу – до країн Південної та Південно-Східної Європи. З маршрутом ще не визначились, але наразі розглядають два варіанти: або через Болгарію до Сербії та Угорщини, або через Грецію до Південної Італії.

Зараз газ до Туреччини Росія частково постачає через "Блакитний потік" (16 мільярдів кубометрів газу на рік). Решта йде по Трансбалканського газопроводу через Україну, Румунію і Болгарію. Раніше, від проекту "Турецький потік" відмовився Євросоюз.

Швидше за все, ЄС дозволить Німеччині порушити антимонопольні правила у випадку з "Північним потоком-2". Росія зможе володіти трубою і усім газом в ній. Але союз більш рішуче налаштований захищати свої закони на Балканах. Під прицілом Путіна – Сербія та Болгарія.

Так, під час візиту в Сербію у січні Путін уклав угоду про спільний проект "Газпрому" з сербською державною компанією Srbijagas. Разом вони повинні прокласти 250 миль трубопроводу. В березні російський прем’єр-міністр Дмитро Медведєв їздив у Болгарію, щоб домовитися про ще один спільний відрізок протяжністю 300 миль.

Щоб уникнути проблем, "Газпром" може, наприклад, запропонувати Сербії контроль над "Турецьким потоком" на 49%. Енергетична спільнота вже застерегла, що південний російський проект порушує закони ЄС. А оскільки Сербія веде переговори про членство в союзі, вона повинна привести своє законодавство до стандартів організації,
– пише експерт.

При цьому Бечев наголошує, що угода з "Газпромом" може сильно сповільнити процес вступу для Белграда. Однак Сербія вважає Росію важливим міжнародним союзником у питаннях на зразок незалежності Косово.

У Болгарії ситуація дещо складніша. Прем’єр країни, пам’ятаючи про схильність Кремля створювати проблеми у внутрішній політиці інших країн, навряд чи ризикне виступити проти Путіна.

Росія не хоче, що Болгарія змішувала російський газ з газом інших постачальників і перепродавала його через платформу ЄС. Тому Борісову не доводиться чекати дозволу чи фінансової допомоги від Єврокомісії. Тому якщо Болгарія захоче будувати російський трубопровід, це впаде на плечі болгарських платників податків.

"Чи об’єднаються Болгарія, Сербія й інші країни заради спільних інтересів, стане лакмусовим папірцем, який викриє глибину їхнього зв’язку з Росією. Зараз їм здається, що вони можуть працювати з Москвою і не вступати при цьому в конфлікт з Єврокомісією і законами ЄС", – зазначає Бечев.

При цьому він попереджає – на відміну від Берліна, у балканських столиць немає влади налаштовувати правила під себе чи створювати політичні компроміси з Брюсселем.

Що таке "Північний потік-2"?Це друга гілка вже наявного "Північного потоку". Його будують не тільки для того, щоб поширити свій вплив у Європі, а й щоб обійти транзитні збори України. Новий проект починається у російському Виборзі, проходить на дні Балтійського моря і пролягає між країнами Балтики, Фінляндією, Польщею, Швецією, Данією та нарешті закінчується у німецькому Ґрейсфальді. Загалом – 1230 кілометрів. Вже побудовано приблизно 700. З точки зору прибутковості – це взагалі не вигідний проект.

Де проходить "Північний потік-2"

Проти будівництва газопроводу виступили Польща, країни Балтії, Україна, Молдова, Словаччина, США та Данія. Поява цього газопроводу збільшить залежність ЄС від російського "Газпрому", який вже постачає близько третини обсягів газу в ЄС.

Україна після запуску "Північного потоку-2" втратить не лише дохід від транзиту блакитного палива, але й геополітичний важіль впливу.