Такий собі “хай-тек” на глибині 1,5 тис. метрів! Як же ж забезпечують працівників технікою та необхідними матеріалами?
Саме зараз початок робочої зміни на одній із копалень знаного вугільного басейну Рур. Шахтарі тут щороку видають на гора понад 3 млн. тонн вугілля. Це було б неможливим без належного матеріально-технічного забезпечення.
“Важливо, щоб все необхідне було доставлене на місце вчасно та у потрібній кількості. Особливо складно транспортувати важкі, великогабаритні конструкції. Здебільшого, перед цим ми їх демонтуємо. Також доволі непросто вкладатися у графік руху, адже тут зовсім інакше. Не те, що Ви їдете дорогою в авто”, - каже відповідальний за матеріально-технічне забезпечення Манфред Леснік.
На глибині тисячу метрів під землею дуже легко помилитися та повернути не там. Транспортна мережа у шахті завдовжки приблизно у сотню кілометрів. Щороку вона розростається ще на десятки кілометрів. Потужні бури прокладають у твердих гірських породах все нові і нові підземні шляхи.
Нові штольні тут же укріпляють, щоб запобігти нещасним випадкам. На це щодня іде понад 20 тонн сталевих конструкцій. Як же ж людям, які контролюють процес на горі, знати, скільки саме кріплень потрібно.
Після завершення кожної зміни логісти вносять у комп’ютер дані, на скільки метрів просунулися копачі. Машина автоматично підраховує коли і скільки необхідно буде нового матеріалу. Інформацію одразу передають до центральної бази даних.
Запити з усіх забоїв надходять до служби транспортного контролю. Працівники останньої щодня оформляють свіжі замовлення, розподіляють транспорт і персонал, та складають детальний план доставки матеріалів на ділянку.
“Пам’ятаю, як колись нам доводилося писати це крейдою безпосередньо на матеріалах. І коли виникали певні проблеми, ми не могли їх вирішувати настільки оперативно, як зараз. Сьогодні ми точно знаємо що, де і як”, - каже Леснік.
Як сьогодні вирішують схожі проблеми? На усі вантажі, які доставляють у шахту, чіпляють спеціальні штрих-коди. За ними працівники у забої відразу розпізнають чи саме їм і чи саме той матеріал прибув.
Вугільний забій часто розташований далеко від головної шахти. Спеціальні дизелі довозять матеріал до підземних транспортних вузлів. Тут розташовані станції прийому та відправки вантажів. Через радіозв’язок та волоконну оптику інформація про доставку в реальному часі надсилається до центральної бази даних. У такий спосіб логісти стежать за транспортуванням з гори.
“Звісно, це дуже важлива робота. Насправді цікаво стає, коли виникає якась проблема і нам необхідно її виявити. Здебільшого, ми можемо відразу виправити ситуацію, щоб цей матеріал потрапив у призначене місце вчасно”, - розповідає Манфред.
Двигун вугільного струга заглух, видобуток вугілля зупинився. Необхідно діяти швидко. Слід негайно замінити двигун. Це не так легко: новий мотор потрібно спустити у шахту якомога швидше. Позаштатні випадки обслуговуються позачергово.
“Ми відкладаємо планову доставку матеріалів та першим у чергу ставимо двигун. Тут немає права на тривалу затримку. Застій шахти дорого коштує”, - зазначив Манфред Леснік.
Змінний двигун спустили у шахту та доправили на ділянку. Шахтарі вже в курсі в чому затримка. Вони також мають змогу інформувати один одного під землею про позаштатні випадки. Двигун відразу ж доставляють на забій, де сталася поломка. Машина врешті знову запрацювала.
Попри позаштатну ситуацію, бригада у лаві отримала необхідні сталеві конструкції вчасно. Шахтарі можуть продовжувати роботу без перебою. Сьогодні логісти організували 450 доставок. Лише так шахти можуть видавати на гора вугілля нон-стоп, у повній мірі забезпечуючи ним промисловість.