Японські вишні завезли до Ужгорода у 1923 році з Відня, хоча легенда розповідає зовсім іншу історію. Нібито японські купці прямували до імператора Австо-Угорської імперії, та на шляху їм стали розбійники із Мукачевого. Грошей не знайшли, то хоч відібрали невідомі саджанці, а наступного дня під виглядом фруктових дерев продали їх ужгородцям.
Неважливо, як було насправді, бо самі ж мешканці Ужгорода запевнятимуть, що це японці собі привезли чудо-дерева із сонячного Закарпаття. Ужгородський замок — йому більше тисячі років. Фортеця настільки велична, що навіть радянська влада не посміла там влаштувати якийсь технікум трактористів чи в’язницю, а одразу після завершення Другої світової війни перетворила його на краєзнавчий музей.
Читайте також:Мандрівка Україною. На Закарпатті діє унікальна водяна кузня
У центрі міста є 15 мініатюрних пам’ятників. Їхня висота не перевищує 30-ти сантиметрів. Серед них: пухкенька Статуя свободи, бравий солдат Швейк, художник Енді Уорхол, композитор Ференс Ліст та інші. Останньою у місті встановили фігурку ілюзіоніста Гарі Гудіні, чиї родичі жили у селі біля Ужгорода.
Ще одна гордість міста — найдовша у Європі липова алея. Простягається вона вздовж річки на найароматніші 2 кілометри. Тут аж 300 лип різних порід, тож період цвітіння розтягується чи не на весь червень. Є в Ужгорода ще один козир — місто є найближчим до кордону України. До Словаччини тут усього кілька кілометрів.