А от демонстрація картини на Сході опинилася під загрозою — багато кінотеатрів там відмовляються від показів "Поводиря" через побоювання провокацій.

Ми знаємо, що деякі кінотеатри відмовлялися, вони переживали, що дуже близько знаходяться до зони бойових дій. Вони казали, що все ж є побоювання того, що спалять, наприклад, їхні кінотеатри,
— розповів режиссер.

Але зараз мова не тільки про втрачені території, а про величезну кількість населення на окупованих теріторіях, які не мають змоги взагалі ніяке кіно бачити. Або бачать тільки російське телебачення. І, звичайно, що ми цим переймаємось.

І зараз ми прийняли важливе рішення – ми зробили вже декілька "пересувок", купили проектори, екрани. Разом з волонтерами відправили це все на Схід. І там будемо показувати картину хлопцям, яким далеко до кінотеатрів. На територіях, максимально наближених до зони активних бойових дій.

Абсолютно несподівано було, що це кіно матиме таку потугу, такий потенціал, що це буде так важливо.

Ми ніколи не чекали, що кіно може стати для нас якоюсь нелетальною зброєю, якимось захистом,
— зауважив Олесь Санін.

На сьогодні вже фільм побачили більше 220 тисяч глядачів, і це дійсно дуже багато. Навіть для дуже успішних фільмів. Ми дуже вдячні глядачам, які приходять до кінотеатрів, які нас підтримують.

Читайте також: "Поводир" — Бо все у світі вірою живе

Також важливо, що останнім часом змінилося ставлення до українського кіно загалом – не тільки на прикладі нашого фільму.

Українці хочуть бачити на екранах власну самоідентифікацію, вони хочуть бачити на телебаченні і в кіно своїх героїв, і закохуватись у своїх зірок.

Також варто зауважити, що картина була готова ще у вересні 2013, але тоді її не стали пускати в прокат. Питання навіть не стільки во владі, як подейкують, скільки у тому, що тоді був Майдан, і ні про які прем’єри та ні про яке кіно навіть казати було не варто.

Раніше ми планували прем’єру в кінотеатрі "Кінопалац", якого, нажаль, зараз немає.

Пізніше вже думали показати кіно в березні. Але у людей ще булла на серці розірвана рана, і ще до неї досипати сіль такою складною картиною було б недоречно.

І вже потім, коли ми побачили, що ми можемо тримати удар, що ми бачимо своє майбутнє, що ми можемо дивитися і чути такі історії, вже тоді вирішили вийти з прокатом. Вже на тому етапі нам дуже багато людей допомагали.

І зараз така безпрецендентна увага до фільму нас, з одного боку окрилює, а з іншого, вимагає від нас величезної відповідальності.

Для нас найголовнішим і найважливішим було донести цю історію до глядача, і ми бачимо, що це вже сталося. І сотні тисяч людей на сьогодні принаймні дізналися, що була історія українського опору, були навіть в тридцятих роках ті люди, для кого слова честь, гіднісь і правда були найважливішими.

Якщо б ми показали його рік тому, реакція була бзовсім інакша, бо змінилося все, змінився світ, змінилися ми.

У нас зараз серія показів для професійної закордонної публіки, і перші відгуки, які в нас є – це дуже позитивні відгуки. І для нас важливо, що нарешті Захід розуміє причини подій в Україні минулої зими.

Я не знаю, як складеться доля картини в американській кіноакадемії, для нас важливо, в першу чергу, показати що ми вміємо знімати кіно, що до нас також можна приїзджати і знімати кіно.

І наразі ми з коллегами прагнемо, щоб світ дивився на нас як на цивілізовану кініматографічну державу. І робимо для цього все,
— наголосив режисер.

За кордоном хочуть і готові дивитися українське кіно чотири держави – Польща, Німеччина, Франція, Чехія.

Зараз ми намагаємося повернути довіру нашого глядача, яку втратили за ті десятиріччя, коли працювали в іноземних компаніях для інших країн. Але сьогодні ми бачимо, що потрохи повертаємо українського глядача, і дуже йому за це вдячні.

До слова, Телеканал новин "24" склав топ фільмів про Майдан. Очима кіномитців, документалістів та хронікерів пропонуємо згадати шлях України до європейського майбутнього.