“У нас на той час було 1200 га плодоносних виноградників, а на сьогоднішній день - всього 250 га. Були такі унікальні сорти, як фурмінт, липовина, яких уже нема, і їх не відновиш”, - каже головний інженер промисловості агрофірми Лариса Большакова.
Сьогодні закарпатські селяни у себе на обійстях вирощують в основному “Ізабеллу” - невибагливий сорт винограду. Кілька десятиліть тому на полях за селищем плекали унікальний виноград, з якого робили марочні вина.
Славиться селище й підвалами, у яких зберігають вино. Лабіринти під землею вирили ще у XV столітті. Працівники місцевої агрофірми використовують більше, як два кілометри підземних коридорів для потреб виноробства. Упродовж всього року тут тримається стабільна температура: 12 градусів тепла. Проте далеко не всі дубові бочки зараз заповнені вином.
“Бачите, три роки підряд у нас в Закарпатті клімат був несприятливий, градобой знищив дві бригади. От скільки років я працюю, 2010 рік був найгірший у виноробстві”, - каже головний інженер промисловості агрофірми Лариса Большакова.
Яким буде врожай 2012-го ніхто прогнозувати не береться. Поки що селяни роблять те, що залежить від них, але останнє слово - за природою. І хоча останнім часом винороби Закарпаття намагаються відродити давні традиції, практика показує, що зробити це нелегко. Нагадують про себе відгомін “сухого закону” і занепад галузі у кризові періоди.