Під хвилю націоналізацій, примусових викупів майна, та відверто рейдерських захватів потрапили власність українського олігарха і власника "Приватбанку" Ігоря Коломойського, підприємства "Кримхліб" і Сімферопольського комбінату хлібопродуктів, палацово-паркового комплексу "Айвазовське" в Партеніті, що перебуває у власності Сергія Тарути, майно компанії ДТЕК "Крименерго", що входить в холдинг ДТЕК Ріната Ахметова, і кримської філії компанії "Укртелеком". Окрім того, були "націоналізован" ліси і заповідники, санаторії, банки і енергокомпанії, транспортні підприємства (зокрема - "Кримавтотранс"), аграрні підприємства (включно із виноробними підприємствами), ринки та магазини. За підрахунками Мінюсту, внаслідок таких загарбницьких дій Україна зазнала збитків більше ніж на трильйон гривень.

Як зазначила самопроголошений кримський прокурор Наталя Поклонська, націоналізація приватних об'єктів власності в Криму повністю відповідає вимогам федерального законодавства, тому ці рішення оскарженню не підлягають.

"Всі рішення, які були прийняті главою республіки і радою міністрів, прокуратурою республіки вивчалися, дана правова оцінка, з якою ми погодилися. Вони (рішення) повністю відповідають вимогам і федерального законодавства, тому нами не оскаржені. Порушень федерального законодавства при винесенні подібних рішень не встановлено, а тому прийняті главою республіки рішення є законними і обґрунтованими", — пояснила вона.

Разом з тим, як зазначено у ст. 235 Цивільного кодексу РФ, націоналізація (як підстава для припинення права власності) здійснюється на підставі закону з відшкодуванням вартості майна та інших збитків у порядку, встановленому ст. 306 цього Кодексу, яка, в свою чергу, визначає, що збитки, завдані власникові націоналізованого майна (в тому числі і його вартість), відшкодовуються державою.

Попри ту "законність", яку вбачає у націоналізації Поклонська, окупанти все ж вирішили процес зупинити. За словами так званого "голови ради міністрів Криму" Сергія Аксьонова з 1 березня ця процедура буде взагалі скасована. Як він пояснив – щоб не відлякувати інвесторів. Яким чином перспективні інвестори зможуть діяти на території півострова, Аксьонов не уточнив. Нагадаємо, що з 20 грудня минулого року інвестиції в Крим та Севастополь є незаконними. Європейські фізичні особи та фірми не можуть купувати нерухомість або компанії в Криму, фінансувати кримські фірми або надавати відповідні послуги.

Заява Аксьонова про зупинку процесу націоналізації абсолютно не означає, що він реально припиниться. Експерт БФ "Майдан закордонних справ" Юрій Смілянський вважає, що якщо у окупантів виникатиме бажання заволодіти тим чи іншим підприємством — вони будуть його реалізовувати без жодних обмежень.

Це така бандитська манера, яка супроводжує всі дії окупаційної влади. Але вони по іншому не вміють. До влади прийшли люди, які пройшли своє становлення у 90-ті, роки розгулу бандитизму, в тому числі — і в Криму. У них склалися певний менталітет і бачення того, що правильно, неправильно, що можна, а що — не можна. Найчастіше, ця модель з нормальним людським сприйняттям дій не сумісна. Тим не менш, вони звикли, так жити. Сьогодні вони отримали повну свободу на реалізацію своїх моделей поведінки, чим і користуються,
— сказав він.

Юристи зазначають, що вже існуючі та потенційні жертви націоналізації на даний момент практично не мають можливості вплинути на ситуацію. За словами адвоката Pavlenko Legal Group Богдана Нищія, згідно чинного законодавства України будь-яка "націоналізація", яка сьогодні відбувається в Криму є незаконною та за своєю суттю є звичайною крадіжкою. Особи, права яких порушені внаслідок так званої "націоналізації" можуть звернутися за захистом своїх прав до судів розташованих на материковій частині України (у зв’язку з неможливість здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя змінено територіальну підсудність судових справ підсудних вказаним судам) та отримати позитивне рішення, проте навряд чи таке рішення можна буде виконати в Криму чи Росії.

Вказані особи є просто заручниками ситуації, яку в принципі сьогодні вирішити неможливо, адже Україна та міжнародне співтовариство вважає Крим частиною території України, однак Російська Федерація визнає півострів своєю територією, більше того, саме за законами РФ сьогодні Крим і живе. Особи, права яких порушені внаслідок "націоналізації" можуть звернутися з відповідними позовами безпосередньо до судів АРК та міста Севастополя, однак таке звернення буде означати визнання ними анексії Криму Росією. Досить дискусійним є питання щодо можливості звернення вказаних осіб до Європейського суду з прав людини, адже ця наднаціональна міжнародна судова установа приймає заяви до розгляду лише після того, як були використані усі внутрішні засоби юридичного захисту (у нашому випадку це звернення до російських судів, у томи числі судів АРК), однак видається малоймовірним, щоб Європейський суд з прав людини визнав юрисдикцію Росії щодо судів розташованих в Криму, оскільки це буде суперечити нормам міжнародного права,
— сказав адвокат.

Кандидат юридичних наук Ганна Маляр також додала, що кримчанам, які стануть жертвами такої націоналізації вона б порадила не втрачати і не знищувати українські документи, які підтверджують їх права на це майно.

"Крим не сьогодні — так завтра, не завтра — так післязавтра все одно буде повернений Україні. Тоді стане питання про те, що потрібно довести - це їхнє майно або не їхнє майно. Але в даний момент вплинути на процес не можливо. Люди, які знаходяться в Криму, вимушені виконувати закони Росії, тому що за їх невиконання там встановлені санкції. Я б не взяла на себе сміливість закликати когось до невиконання законів, тому що це питання безпеки людей", — зазначила вона.

На думку ж Смілянського, у жертв націоналізації є два шляхи захисту своїх прав, які потрібно використовувати. Перший — чекати деокупації і деінтеграції Криму до складу України. "Враховуючи норми прийнятого закону про окуповані території, все, що було "віджате", буде повернуте власникам. При цьому, щоб прискорити цей процес, всі, хто втратив власність, повинні були брати участь у процесах, які допоможуть створити ситуацію, що наблизить де окупацію", — наголосив він.

Інший шлях — подача до міжнародних інстанцій судових позовів з відшкодування втраченого і недоотриманого прибутку, а не відшкодування вартості, що б потім окупанти не розцінили це як продаж майна. Зрозуміло, що поодинці цими питаннями не завжди люди і бізнес-структури можуть займатися — у кожного різні можливості,
— вважає експерт.

При цьому, за його словами, завдання держави — створити умови, щоб за допомогою відповідних інституцій ті, хто вже втратив своє майно, могли б скористатися послугами юридичної допомоги, скласти правильно позови до міжнародних судів і подати відповідні заяви.

Якщо ж говорити про Україну як державу права якої порушено Росією внаслідок незаконної анексії то, як повідомив Нищій, вона може звернутися за захистом своїх прав до Міжнародного суду ООН. "Процедура досить складна, однак МС ООН вже визнав свою юрисдикцію у подібній ситуації (незаконне спричинення збитків), зокрема, у справі Corfu Channel між Великобританією та Албанією", — сказав юрист.

Втім, на думку Маляр, Україна може направити мільйон позовів в різні інстанції, але доти, доки вона не буде фізично контролювати територію Криму, ні про яке повернення будь-яких українських активів державі йтися не може.

Фото: allkrim.com, Getty Images