Анатолій Семенович у конструкторському бюро з дня його заснування. Він був одним з тих, хто створював на Новосибірському авіаційному заводі перший з АНів. Вже через рік після заснування конструкторського бюро перший літак здійнявся у небо.
“Для нас це було свято, коли відбувся перший політ всі були дуже раді”, - каже ветеран конструкторського бюро "Антонова" Віктор Єфремов.
З часу першого польоту другого АНа "Антонов" виготовив понад 20 тисяч літаків різних моделей. Близько половини з них досі на ходу. Однак абсолютна більшість суден, на яких літають у понад 70-ти країнах світу, хоча й зроблені на території України, але іншою державою. Парадоксально, але у 90-х підприємство, яке конструює та збирає легендарні АНи боролося за виживання.
“Замовлень не було, нас в цей період врятувала від фінансового краху саме наша фірма “Авіалінії Антонова”, яка експлуатує наші літаки Руслан, Антей, АН-12”, - каже провідний конструктор ДП "Антонов" Іван Радченко.
За останні роки Україна виготовила менше 20 літаків АН, у той час як потужність лише Харківського авіазаводу - до 40 одиниць на рік.
“Україна - одна з семи держав світу здатних забезпечити повний цикл авіабудування - від розробки літаків до їх серійного виробництва. Та унікальний науково-технічний потенціал з року в рік втрачається, а в українському держбюджеті цьогоріч на розвиток галузі нуль гривень”, - каже журналіст Ярослав Кречко.
Згідно з висновками Рахункової палати, основні фонди підприємств галузі зношені на 70 відсотків. Генеральний конструктор "Антонова" переконує - літаки підприємства сучасні, однак визнає державної підтримки справді бракує.
“Всі держави вкладають Європи і в Сполучених Штатах Америки вкладають на науку, на розвиток авіаційних нових технологій, це і в галузі аеродинаміки, міцності, матеріалознавства і обладнання літаків. В нас на жаль поки цього немає”, - каже генеральний конструктор ДП "Антонов” Дмитро Ківа.
Ринок збуту для українських літаків, переконують експерти, це Росія, країни Азії, Африки та Латинської Америки. Попри бажання влади і конструкторів ринок Європи чи Сполучених Штатів для вітчизняних авіабудівельників залишається мрією.
“Аби український літак літав над Америкою треба забезпечити сертифікацію двигунів українських, які стоять на цих літаках. Процес сертифікації може затягнутися на 5 чи 6 років, вимагати коштів, які часом перевищують коштів на розробку подібного двигуна”, - каже експерт Центру досліджень армії і конверсії Сергій Згурець.
Двигунів українського виробництва не хочуть і вітчизняні авіакомпанії. В уряді кажуть протягом трьох років, вони готові купити більше 40 АНів. Експерти ж сумніваються у спроможності українських виробників впоратись навіть з мінімальними замовленнями через тривалий застій у галузі. Однак гроші на відновлення потужного серійного виробництва знайти реально.
“Є в нас державні банки, вони можуть прокредитувати, є світові банки, вони з радістю дадуть в цю галузь, є фірми, компанії, держави, які з радістю дадуть передоплату. Літаки продають президенти, це президентський бізнес - в хорошому смислі, тобто лобіюють”, - каже екс-міністр промислової політики України Володимир Шандра.
Лобіювати власне авіабудування Україна вирішила через Росію. СП "Антонова" та російської "Об’єднаної авіабудівельної корпорації" в Україні встигли розцінити як здачу активів сусідові. Та авіабудівельники переконують - без об’єднання зусиль нині на ринку конкурентоспроможним бути неможливо.
“Чий сьогодні Airbus або EADS? Це країни Європи, які об’єдналися, вони мають свої активи, але спільно працюють. Сьогодні питання так не стоїть взагалі про передачу активів”, - каже генеральний конструктор ДП "Антонов" Дмитро Ківа.
Однак результат спільної роботи поки непомітний. На "Авіанті" демонструють простий приклад для Воронезького авіазаводу тут готують 12 крил, однак, навіть частину вже готового замовлення росіяни купувати не поспішають. Тим часом Україна і Росія збираються спільно будувати і відносно нову українську розробку - АН-148.
“Я був присутнім на першому польоті Ан-148, було дуже приємне відчуття, коли він злітав. Прямо над тобою він злітає, і ти відчуваєш що там вкладена часточка тебе, частинка твоєї праці”, - каже інженер ДП "Антонов" Віталій Величко.
Працю сповна так і не оцінили. Ще у 2007-му унікальний на той час АН-148 разом з Ан-70 були готові до серійного виробництва, однак суперечки з російськими партнерами завадили запуску проекту. Вже наступного року з’явилися іноземні аналоги. Контракти на закупівлю яких перевищили 20 мільярдів євро. Та немає у світі аналогів українським "Руслан". Але для відновлення його виробництва, розповідають на "Антонові", потрібна не одна п’ятирічка. Тож поки все це залишається "Мрією".