Щоранку на майдані зміна волонтерів

Ранок. Пан Ігор показує нам польову кухню. Вона ж і харчовий склад: кияни не шкодують для протестувальників ні продуктів, ні теплих речей, ні грошей. Жертвують анонімно. На цьому народному майдані немає прапорів та не звучать політичні гасла. Групи волонтерів готуються здати свою зміну.

"На майдані я перебуваю з минулої п'ятниці, сьогодні дізналася, що вже 26 число. Переважно деякі стоять вдень, ті, хто має сили, стоять вночі, до пісні, до танців, а дехто записується волонтерами і чергуються зміни волонтерів", – розповідає волонтер Мар'яна.

Стомлену і змерзлу зустрічаємо Руслану. На годиннику сьома. Вона була тут всю ніч, і ніч перед тим також. Свого часу Руслана відстояла увесь Помаранчевий майдан, але цей, каже, суттєво відрізняється.

Взагалі, абсолютно дві різні речі, два різні часи. Добре, що в цього майдану просто немає ворогів, люди прийшли сказати: "Ми хочемо таке майбутнє",
— каже співачка Руслана.


Обличчя Євромайдану

Європейська площа зустрічає ранок ватрою. Так ще з ночі гріються активісти. Тут багато символіки і саме сюди приходять виступати політики. На думку багатьох, два майдани - це занадто, лише розпорошує сили. Мирослав Нагірний разом з усіма гріється біля вогнища, йому майже 70, він цілу ніч не спав, йому ніде ночувати. Каже: майдан не місце для сну.

Дитинство пана Мирослава припало на воєнні роки. І він добре пам'ятає, як НКВД боролося з українськими повстанцями.

Микола Муринюк — волонтер. Коли перед ним постало питання: звільнятися, чи їхати на майдан, вибрав майдан. Аби прожити тут — продав телефон, ночує там, куди запросять інші учасники майдану.

Двічі мене забирали люди до себе, я там поспав чотири годинки, а так — то тут. Приїхав, бо набридло мені таке життя. Я закінчив з червоним дипломом і школу, і університет. А працюю за 1000 гривень. Мені тридцять років, я нічого не можу в тій державі добитися,
— каже Микола.


Увечері на майдані — кілька тисяч людей

Це — Олеся, їй 22, і вона щодня чергує на майдані. Зараз розпочалася її зміна на польовій кухні. Під час Помаранчевої революції Олесі було 12 і вона разом із батьками у рідному Івано-Франківську також готувала для мітингувальників чай і канапки.

"Ми долучаємося по-різному: вчора ми розклеювали оголошення по майдану, потім записалися волонтерами їжі, крім того, сьогодні монтували ролик", – говорить Олеся.

А ось — хлопці щойно з потяга. Студенти. Взяли з собою каремати, бо і гадки не мають, де мине ця ніч.

Зараз, на відміну відміну від Майдану 2004 року, мітингувальники у наметах не ночують. Вони лише для того, аби погрітися чи посидіти, адже встановлені прямо на асфальті.


Кияни запрошують учасників майдану до себе в гості

Активістам, які приїхали з інших міст, на Євромайдані організовують нічліг вдома у киян. Мешканці столиці залишають свої контакти в інфоцентрі. Подекуди з побажаннями.

Ми приймаємо людей, які готові надати своє житло. Тобто прийняти кількох. Людей близько 15–20-ти. Вчора ще були",
— розповіла волонтер Інформаційного центру Євромайдану на Європейській площі Оля Гдакович.

"Прислали наразі одного. Я ж не сам їх до себе надсилаю. Телефон залишив. Ось будь ласка. Зараз, якщо цей поїде, може хтось наступний приїде. Ну, власне кажучи, двох можу поселити, щоб вони поспали, обігрілися й помилися",
— каже Микола, який залишає в себе ночувати активістів.

Зі своїм гостем родина здружилася. Зранку пан Микола їде на Євромайдан, забирає гостя з Івано-Франківської області і везе його додому.

Люди, які вирішили опротестувати рішення Кабміну щодо призупинення процесу Євроінтеграції, не сплять, мерзнуть, але залишаються на головній площі країни. Попри холод та безсоння, вони не втрачають віру у те, що прийшли сюди не даремно.