Коротко про головне:
Журналістка "Наші гроші" Леся Іванова зібрала докази багаторічної схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського оборонного комплексу. В цій схемі друг і партнер президента, член Ради нацбезпеки Олег Гладковський. Його 22-річний син – один з основних фігурантів попилу. Серед організаторів – голова державного оборонного концерну Павло Букін. Відкати від групи отримували керівники десятків заводів концерну. У правоохороних органах у цього угруповання був взагалі абонемент на недоторканість.
Читайте також: СБУ і НАБУ розслідують багатомільйонні махінації на заводі "Укроборонпрому"
Це розслідування – не просто розповідь. Ми покажемо як виглядає оборонна корупція зсередини. Листування учасників, внутрішню документацію цього злочинного угруповання, домовленості про хабарі з сумами і навіть номерами карток. Так, вони інколи скидали гроші тупо на картку. Зрозумієте, як сформувалось це угруповання. В розслідуванні ми звемо його "хлопчики". Заробили вони на схемах не менше 250 мільйонів гривень. Як вони використали кризове становище армії. Хто за що відповідав. Кому заносили і скільки. Скільки "піднімали" самі.
Як все почалось і до чого тут Порошенко
Два роки тому ми розповіли, як державні оборонні заводи "злили" фіктивним компаніям 100 мільйонів гривень за незрозумілого походження і якості запчастини. Ось цей хлопець, його звуть Віталій Жуков, тоді виглядав головним у тій оборудці. Але ми розуміли, що 27-річний хлопець ніби як "з вулиці" не міг провертати такі схеми без допомоги та протекції серйозніших людей.
Віталій Жуков
Два роки нам знадобилось, щоб встановити реальних бенефіціарів схеми. Найвищі чиновники оборонної сфери отримували відкати з поставок контрабандних деталей для військової техніки, переплачуючи за них в 3-4 рази.
Нікому не дозволю красти в армії. Тим, хто буде красти в армії – руки повідрубаю,
– сказав колись Петро Порошенко.
Іронічно. Ці тепер вже крилаті слова Порошенко сказав просто перед публікацією того розслідування. Слова полетіли, а відрубані руки не полетіли. Тому що це були руки найближчого президентського друга.
Головні учасники розслідування
Давайте одразу представимо повний перелік героїв цієї "п’єси".
Учасники схем
• Олег Гладковський – замсекретаря РНБО і друг Президента, неофіційно – "смотрящий" за оборонкою. Тато.
• Ігор Гладковський – син із опцією "дзвінок тату". Надалі просто "Джуніор".
• Віталій Жуков – друг Ігоря, жулік середньої ланки, оформлює документи, заносить відкати.
• Андрій Рогоза – дрібний жулік, спеціаліст із контрабанди.
• Павло Букін – чинний директор державного концерну Укроборонпром, слухається "тата", вміє догодити "сину".
• Євген Шевченко – по понеділках "спецагент НАБУ", по вівторках інвестор "оборонного схематозу".
• Петро Порошенко – друг Гладковського-тата, за сумісництвом - Президент України.
Журналісти отримали анонімний лист з розкриттям схем
Десятки людей. Десятки зустрічей. Години розмов і літри кави. Працівники державного оборонного концерну і бізнесмени, сбушники і військові, журналісти, податківці, митники, прикордонники. Минулого року ми поговорили з усіма, хто міг розповісти про афери в оборонному секторі. А восени 2018 року – отримали листа, який зв'язав сотні вже відомих нам фактів в приголомшливу історію оборонної корупції. У листі, надісланому з одноразової пошти, було посилання на архів. Архів із листуванням фігурантів афери. Іменами, датами, сумами хабарів та відкатів.
Читайте також: Військові підсумки року: чого добилася Україна за четвертий рік війни?
Анонімний лист. Зламані акаунти. Я розумію, у вас це може не викликати особливої довіри. Спочатку не викликало і в мене. Але. По-перше, обсяг листування був шалений. Підробити стільки даних, та ще й "заднім числом" неможливо. У листуванні були не тільки робочі діалоги: учасники схеми пересилали одне одному все, від копій документів до сімейних фото. По друге, переписка цілком відповідала тим фактам, про які нам вже було відомо. Але! Ми витратили ще півроку на те, аби перевірити решту.
Ми ідентифікували учасників діалогів. Звірили листування із реальними контрактами оборонних заводів. Розкрили ланцюжки постачання деталей. Встановили родинні зв’язки, нерухомість, і рухомість… Поки не впевнилися, що зміст листувань – реальність, яка підтверджується іншими джерелами. А самі листування ми вже можемо використати радше як ілюстрацію того як виглядає корупція зсередини. У головах її безпосередніх учасників.
Імпортозаміщення, кажете? Контрабанда з Росії!
2014 рік. Росія розв’язує війну на Донбасі. Українська техніка вимагає модернізації і капітальних ремонтів. Ремонтують її заводи державного концерну Укроборонпром. І для ремонтів заводам потрібні запчастини.
На початку війни лише половину запчастин для своєї військової техніки і зброї Україна виробляла сама. 10% імпортували із західних країн, 35% – із Росії. Але вже на кінець 14 року Державний концерн УОП радісно повідомляє – 70% робимо самі, 30% – купуємо на Заході. Ніякої Росії. Звучало, як чудо. Виявилося – казкою.
Імпортозаміщення – казка
На ту систему імпортозаміщення, на яку інші країни тратять десятки років, підприємства УОП вимушені були переходити рахуючи тижні ,
– заявив Президент України Петро Порошенко.
Про імпортозаміщення тоді говорили і директор "Укроборонпрому" Романов, і голова ВРУ Турчинов.
Але в той самий час як керівник оборонного концерну розповідав байки про магічне відродження українського ОПК, державні заводи цього самого концерну тоннами купували... контрабандні запчастини з Росії. Аби офіційно все виглядало пристойно – контрабанду відмивали. Через фіктивні контракти з фіктивними фірмами. Однією з таких фірм-прокладок була компанія "Оптимумспецдеталь". Далі називатимемо її просто – Оптима. За декілька років Оптима отримала від державних бронетанкових заводів близько 100 мільйонів гривень.
Виробником запчастин Оптима ніколи не була. За документами вона була постачальником, який купує у інших посередників і так по ланцюжку. В кінці ланцюжка фіктивні фірми-одноденки. Через які гроші державного заводу виводили в готівку. І які жодних запчастин, звісно ж, не виробляли.
Реалії роботи Оптими
"Там зареєстровано більше 100 фірм, які займаються не пойми чим. Це аж вкінці села в сторону аеродрома, там здається під ліском стоїть якийсь будиночок", – так говорять про "офіс" Оптиму, який розташовано в недобудованому будинку.
"Офіс" Оптимумспецдеталі
Попросили тіпа, шоб я зарегістріровалася. І вони там виплачували мені тіпа. В місяць обіщали по 1000 гривен,
– розповіла Олена Сірик, підставна власниця фіктивної фірми постачальника.
Рогоза, Жуков, Гладковський: хто управляє фіктивним бізнесом
Насправді, операційно управляв цим бізнесом – Андрій Рогоза.
Андрій Рогоза відповідає про корупційні схеми
Через Рогозу ми вийшли на Віталія Жукова, який стояв рівнем вище і вирішував організаційні питання. Запчастини, котрі постачала Оптима, в основному мали контрабандне походження. Щоб ви розуміли масштаби діри на кордоні – контрабанди йшло стільки, що постачальники навіть встигали поплутати, кому що везуть.
Жовтень 2016 року: Рогоза лається з постачальником з російського боку через чужий вантаж
Як бачите, сувора реальність значно відрізнялася від пафосних заяв чиновників. Суцільне імпортозаміщення було лише в телевізорі. А в реальності - повноводна ріка контрабанди. Але проблема насправді була не в самій контрабанді. Адже деталі були потрібні тут і зараз. І давайте чесно, дістати їх окрім як "звідти" – було ніяк. І навіть не в брехні чиновників, що чорного ринку не існує.
Головна проблема була в тому, що цей чорний, але усе ж ринок, осідлали окремі "свої" посередники. Які накручували ціни в рази. А державний концерн УОП – залюбки переплачував. Бо Концерн був не жертвою схематозу, а його учасником. І саме про це наше розслідування.
Січень 2017 року: Жуков переконує Гладковського-молодшого, що директори державних оборонних підприємств не можуть ігнорувати його дзвінки
"Плохо" директорам державних заводів мало ставати вже від самого прізвища Ігоря – Гладковський.
Син Олега Гладковського. Обидва Гладковські, і старший і молодший, по життю були далекими від оборонної теми. Доки у лютому 15 року легка рука Порошенка – не призначила свого партнера, Гладковського-тата, Першим замсекретаря РНБО. І син автоматично отримав вплив у цій же сфері. Просто завдяки прізвищу.
Молодший і старший Гладковські
Гладковського старшого призначили першим замсекретаря РНБО
У свої 22 роки – а рівно стільки було Ігорю на момент тих подій – Джуніор своє місце під сонцем застовбив. У 22 роки навіть тон розмови Ігоря завжди чітко показував – хто тут кому … Гладковський.
Січень 2017 року: Джуніор обговорює з Жуковим обсяг хабарів на один із держзаводів ("Он" – директор заводу)
Достеменно невідомо – як і коли хлопчики познайомилися. Але з листування видно: станом на 16 рік Джуніор із Жуковим були друзями, а Дж з Ж і Рогозою партнерами. У першому легко переконатися, переглянувши … ось хоча б спільні фото із літнього відпочинку. На цих фото Жуков і Гладковський – з дружинами. Тусять на черговому закордонному курорті.
Гладковський і Жуков на курорті
Партнерство теж чітко видно із листування. Станом на 2016 рік син замсекретаря РНБО був рівноправним учасником в оборонних схемах Жукова-Рогози. Для початку – ось вам кілька цитат від самого Джуніора. Зверніть увагу, він говорить про бізнес, як про спільний.
Переписки Жукова і Гладковського
Ми, у нас, для нас. Ігор інвестував у закупівлю контрабандних запчастин на паях із Рогозою і Жуковим. А ще Джуніора час від часу катали на завод. Вочевидь, у якості жахалки для керівників держпідприємств. Але судячи з листувань, поточною чорною роботою не займався. Він вирішував питання на на рівні концерну і тата. А поточкою опікувалися Жуков і Рогоза. У обох досвіду вистачало.
Книга реєстрації відвідувачів Житомирського бронетанкового: влітку 2016 року хлопчики приїжджали утрьох (Рогоза, Жуков, Гладковський)
Андрій Рогоза – ще до народження тріо з Жуковим та Гладковським – заробляв на сумнівних оборонних контрактах. Жуков – три роки пропрацював у концерні, був навіть помічником директора. У 14 році він звільняється з державного сектору і переходить в приватний. Офіційно стає партнером Рогози.
Центральною фірмою їхнього масштабного бізнесу стане та сама Оптима, з якої ми і почали нашу історію. А з часом тандем перетвориться на тріо. До бізнесу долучиться Гладковський-джуніор.
Андрій Рогоза
Як ми вже говорили, бізнес хлопчиків полягав у тому, щоб за згоди державного оборонного концерну втридорога продавати заводам цього самого концерну контрабандні запчастини до військової техніки.
Лютий 2017 року: Жуков переконує Павла Букіна, на той час – директора одного з підприємств концерну, що налагодив канали контрабанди з Росії запчастин до танків Т-80
Продовження розмови:
ЖУКОВ: Вы меня не дооцениваете… Зачем мне быть посредником,когда сам детали покупаю и привожу
БУКІН: Ну если с СБУ в Харькове договорился, то тогда может и сам))
Географія закупівель була зав’язана в основному на Росію. Фігурують Москва, Пітер, Челябинськ, Бєлгород. Фізично організацією поставок займався в основному Рогоза, як молодший партнер. Він їздив на кордон, він спілкувався із контрабандистами та іншими посередниками, в яких перекуповували товар на внутрішньому базарі.
Листопад 2016 року: Рогоза замовляє деталі одному з постачальників
Листопад 2016 року: Рогоза замовляє деталі одному з постачальників
Хто саме возив хлопчикам запчастини – нам визначити не вдалося. У листуваннях більшість постачальників під кодовими іменами - Гєна, Бєларус, Чебурашка.
Не лише завищені ціни: контрабандні деталі були неякісними
Одна з ключових проблем з контрабандними вживаними деталями – їхня якість, яку хлопчики перевіряти не напружувались. Просто перли на заводи все підряд. Інколи фактично металобрухт.
Осінь 2015 року: Зі службової записки вхідного контролю Київського бронетанкового заводу
Фактично, це металобрухт, це "некондиція". Судячи з цієї службової записки, ці агрегати не працездатні,
– прокоментував військовий експерт, полковник запасу Олег Жданов.
А зі свіжих листувань дізнаємося. Той же київський завод нарікав і на роздавальні коробки до бронетранспортерів, і на редуктори.
Київський завод нарікав
Варто відмітити, що сміття завод не приймав, а вимагав замінити чи відремонтувати. І терпляче чекав заміни та ремонту. Адже попри зриви строків поставок та низьку якість – від співпраці з хлопчиками так просто не відмовишся.
Але у товару хлопчиків було ще одне джерело. Погане. Гірше за контрабанду. Серед листувань з постачальниками ми знайшли одне, в котрому вони домовлялися про перепродаж українській оборонці деталей, вкрадених у української ж армії. У лютому 2017 року Жуков отримує ось такі два знімки: тут перелік деталей, їхня кількість і вписана від руки ціна. Цей список Жукову присилає людина, ідентифікована нами як співробітник міністерства оборони, начальник 637-го Військового Представництва Дмитро Трачук.
Перелік деталей, які надсилали Жукову
Військове представництво міноборони – це такий окремий підрозділ, який контролює ремонт і модернізацію озброєння. Сам Трачук пояснює нам: представництво нічим офіційно торгувати не може, все що знято з машин армії – належить армії.
Після ремонту, значить, дивіться, все це діло - це майно Міноборони. Воно все повинне було здаватися підприємством, в даному випадку - Житомирським бронетанковим заводом, повинне було здаватися на бази зберігання. Тобто це власність Міноборони,
– відповів начальник Представництва замовника №637, ВП МО Дмитро Трачук.
Однак у листуванні Жуков протягом кількох тижнів надсилає списки необхідних йому запчастин. Трачук – вказує ціни. В доларах.
Лютий 2017 року: Трачук пересилає Жукову перелік запчастин
Журналістка: Представництво замовника взагалі може продавати якісь запчастини?
Трачук: Та ні, не можемо ми нічого продавати. В нас навіть своєї бухгалтерії немає. Винятково, – ну як контролюючий орган, все.
Але переписка із Жуковим свідчить, що "сугубо контролюючий" Трачук був зовсім не проти наново перепродати "недоутилізоване".
Переписка Жукова і Трачука
Переписка Жукова і Трачука
Журналістка: Окрім того що ви начальник Представництва замовника – у вас є свій окремий бізнес по торгівлі запчастинами?
Трачук: Немає.
Журналістка: А чому Ви тоді обмінювалися із Жуковим списком запчастин з відміченими цінами в доларах?
Трачук: (пауза) Так, я не знаю, про що ви говорите, дівчино.
Запчастини – хоч контрабандні, хоч армійські – були нелегальні. Щоб продати їх державному концерну деталі потрібно було "відбілити", приховати їхнє походження. А отримані від концерну гроші - перевести в готівку. Обидві проблеми вирішували через конвертаційні центри. Вони відмивали одночасно і деталі, і гроші. Роботу з ними організовував Жуков.
Одноденки створювали, щоб вони фіктивно, на папері, продали деталі (яких офіційно ні в кого не купували) – Оптимі. Ця фірма, як ми вже говорили, була центральною в бізнесі хлопчиків. А вже Оптима продавала їх концерну. Іноді для посередництва використовували інші компанії. Тривалий час такою "прокладкою" був навіть президентський завод – Ленінська кузня. Гроші від державних заводів йшли у зворотньому напрямку, доходили до фіктивних компаній, перегонялись у готівку.
Схема перегону
Увесь цей схематоз - особливо не маскували. Фіктивні компанії були… аж відверто фіктивні. Але єдина людина, котру це хвилювало, була бухгалтерка Жукова.
Жовтень 2016: Бухгалтерка жаліється Жукову на занадто очевидну фіктивність контрактів
У листуваннях Жукова з бухгалтерами і обнальниками покроково видно, як він контролює перерахування грошей з заводів, як домовляється про обналку, і як тягає кеш у пакетах і спортивних сумках.
Жуков і обналка
Окрім обналки, Жуков організовував роботу із державними заводами-покупцями. Ну тобто як організовував. Імітував. В теорії завод мав проводити щось на зразок закритого тендеру. Розіслати постачальникам запити “треба такі-то запчастини, чи у вас є і за скільки продасте”, зібрати всі пропозиції, зробити т.з. аналіз цін, і обрати кращого постачальника.
Читайте також: "Укроборонпрому" продавали деталі, вкрадені в української же армії: шокуюче розслідування
В реальності, завдяки зв’язкам в концерні у Жукова був доступ до найціннішого – до інформації. Він заздалегідь знав про графік виробництва і потреби заводів. Залишалось домовитись з керівництвом про ціну. А далі завод надсилав запити лише фірмам угруповання, імітуючи “конкурс”. Наприклад отак.
Це фото з екрану робочого комп’ютера закупівельника Житомирського бронетанкового – Юрія Шиганова. Аналіз цін він проводить між двома фірмами, формально вони ніби як конкуренти, а насправді це дві прокладки Жукова.
Фото з екрану робочого комп’ютера закупівельника Юрія Шиганова
У телефонній розмові з нами Шиганов запевняв, що департамент безпеки ретельно перевіряв постачальників і завод не міг розіграти конкурс між фірмами одних і тих же людей.
Якщо, припустимо, декілька компаній, і безпека знаходить, дає висновок, що вони належать одній і тій же особі, наприклад,фізично вони б не пропустили,
– пояснив Юрій Шиганов, екс-начальник Відділу маттехзабезпечення Житомирського бронетанкового заводу.
Але ж таки пропустили. Ми перевірили – ця закупівля відбулася. За два тижні після псевдо-конкурсу завод перерахував Оптимі ці самі 800 тис грн, за ці самі деталі, в цій самій кількості. І от що цікаво - Шиганов запевняє, Оптима і Ренал це різні постачальники. Але цю саму табличку з псевдо-аналізом він слав Жукову з отакою припискою.
Жовтень 2016: Шиганов просить Жукова прислати листи від ще кількох підконтрольних йому компаній для створення ілюзії конкуренції
"От своих других фирм новых" – це людськими словами значить "накидай для кількості ще пару контор, щоб не так палівно було".
Утім можливості Жукова були не безмежні. Не всі питання можна було закрити через старих знайомих середньої ланки. Проблеми вищого порядку допомагав вирішувати інший учасник зіркового тріо. Так, ми повертаємося до Гладковського.
Дивіться відео розслідування і дізнавайтесь далі. Як 22-річний син члена ради національної безпеки визначає, про що тато говоритиме на нарадах? Як іменем Гладковського "нагинали" директорів державних заводів і службу безпеки всього національного оборонного концерну? І головне – скільки заробило угруповання на цьому схематозі? І скільки потрібно сину мультимільйонера, щоб зустріти новий рік?
Відео розслідування "Наші гроші" про корупційні обородки з "Укроборонпром"